Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої

Назва:
Думи мої, думи мої
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
7,72 KB
Завантажень:
44
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Літературний вечір
“Думи мої, думи мої”


“Думи мої, думи мої”
(Літературний вечір)
1. Ведуча. Я вас вітаю з березневим днем. І все-таки зійдуть сніги, і нам привітно усміхнуться дерева своїм листям, трава і квіти. І прилетять гуси-лебеді.
Такого ж березневого дня колись принесли лемки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його навали Тарасом. Ріс він швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.
2. (Шевченко-дитина):
Дивлюся, аж світає.
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі поволі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
3. Муза:
По діброві вітер віє.
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
4. Муза: Ой діброво – темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом, -
Аж сам собі дивуєшся
На свою діброву...
Надивившись на донечку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую.
І сповиє дорогою
Білою габою, -
Та й спать ляже, втомившись
Журбою такою.
5. Шевченко-дитина:
В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми.
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!
6. Ведуча: “Синові моєму Тарасові з спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме”. По смерті батьків малого Тараса взяли під свої крила дві музи – Муза живопису і Муза поезії, - щоб зростити і повести у вічність.
7. Шевченко-дорослий: І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє:
Я не одинокий, я не сирота, -
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? – гріх, душа жива!
(Під запис пісні виходять “Думи” і шикуються “журавлиним крилом”).
8. Учень: Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?
9. Учень: Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, -
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну.
10. Дума: Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
І не помяне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково чи буде
Той син молитися, чи ні.
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
11. Учень: Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діти лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тільки вітер тихесенько
Повіє над ними.
Тільки роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А онуки? Їм байдуже,
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила, -
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Заліняк, душа щира,
Де одпочиває?
12. Учень: Таке диво... отут крові
Пролито людської –
І без ножа. По тім боці
Твердиня й дзвіниця,
Мов та швайка загострена,
Аж чудно дивиться,
От по собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Першому – Вторая.
Таке диво наставила.
Тепер же я знаю:
Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
...Тяжко, тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України.
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удовїх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А материних гарячих сліз!
А батькових, старих, кривавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море!
Слава, слава
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
13.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Інше на тему: Думи мої, думи мої

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок