Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Цапина пісня (Костянтин Вагинов)

Переказ скорочено Цапина пісня (Костянтин Вагинов)

Назва:
Переказ скорочено Цапина пісня (Костянтин Вагинов)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,29 KB
Завантажень:
381
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Короткий переказ твору Цапина пісня (Костянтин Вагинов)
Початок 20-х рр.. Петербург, пофарбований «в зеленуватий колір, мерехтливий і миготливий, колір жахливий, фосфоричний». З'являється в передмові автор закінчує свою вступну промову словами: «Не люблю я Петербурга, скінчилася мрія моя».
Герой роману, Тептелкін, «загадкова істота» - довгий, худий, з посивілими сухим волоссям, вічно занурений у мрії і роздуми. «Прекрасні гаї пахли для нього в самих смердючих мріях, і манірні статуї, спадщина вісімнадцятого століття, здавалися йому сяючими сонцями з пентелийского мармуру».
Серед його друзів - невідомий поет, Костя ротиком і Міша Котиків, Марія Петрівна Долматова, Наташа Голубець, Страшно і дивно перетворився місто. Тептелкін живе на Другій вулиці Сільської бідноти. «Травка росла поміж камінням, і діти співали непристойні пісні». У цьому майже незнайомому місті, в новому невідомому світі друзі намагаються знайти собі місце. Вони мріють залишитися острівцем Ренесансу серед людей, що живуть за іншими законами. Тептелкін знімає в Петергофі дачу-вежу, де друзі розмовляють про високе. «Ми, єдино ми зберігаємо вогники критицизму, повагу до наук, повагу до людини ... Ми всі знаходимося у високій вежі, ми чуємо, як ярі хвилі б'ються об гранітні боки», - говорить Тептелкін присутніх. Високий сивий філософ грає на скрипці старовинну мелодію, і друзям здається, що вони «страшенно молоді і страшно прекрасні, що всі вони страшно хороші люди».
Але протягом життя підхоплює їх усіх. І ось вже Міша Котиків, шанувальник нещодавно потонулого художника і поета Заевфратского, одружується на його вдові, дурненькою і гарненькою Катерині Іванівні, і стає зубним лікарем. Костя ротиком, знавець мистецтва, який читає в оригіналі Гонгор і тонко розмірковує про бароко, «пишному і кілька шаленому стилі», колекціонує несмак («Весь світ непомітно перетворювався для Кості Ротікова в несмак, вже йому більше доставляли естетичних переживань зображення Кармен на цукеркової папірці, коробці, ніж картини венеціанської школи, і собачки на годиннику, час від часу висувати язик, ніж Фаусти в літературі »). Наташа виходить заміж за техніка Кандаликіна, пошляка і ханжу. Тептелкін закидає працю свого життя «Ієрархія Смислов» і заробляє читанням лекцій на потребу дня.Марія Петрівна, яка стала його дружиною, перетворюється з поетичної панночки у вельми практичну домогосподарку. Невідомий поет, який гостро відчуває дійсність і нездатний йти на компроміс, кінчає життя самогубством. Поет Вересень, вилікувавшись від душевного розладу, стає глухим до власним віршам, написаним під час хвороби («З моєї душі вій своїх не зводять / Високі очі твоєї душі»).
Гине Марія Петрівна. А після її смерті Тептелкін стає «не бідним клубним працівником, а видним, але дурним чиновником». Він покрикує на підлеглих і страшно гордий досягнутим становищем.Роман завершується післямовою, де знову з'являється автор. Він і його друзі «сперечаються і гарячкують і виголошують тости за високе мистецтво, не боящееся ганьби, злочину і духовної смерті».
У фіналі роману автор з друзями «виходить з кабачка в чарівну петербурзьку весняну ніч, здіймається душі над Невою, над палацами, над соборами, ніч шелестять, як сад, що співає, як молодість, і летить, як стріла, для них вже пролетів».

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Переказ скорочено Цапина пісня (Костянтин Вагинов)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок