Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Дванадцять сплячих дів (Василь Жуковський)

Переказ скорочено Дванадцять сплячих дів (Василь Жуковський)

Назва:
Переказ скорочено Дванадцять сплячих дів (Василь Жуковський)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
5,36 KB
Завантажень:
415
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Короткий переказ твору Дванадцять сплячих дів (Василь Жуковський)
Таємниче розповідь передує зверненням до Мрії, «повітряної подрузі юних днів», чиїм присутністю обіцяється солодке воспоминанье.
Балада перша. Громобій
У незапам'ятну старовину над пінистим Дніпром сидів, журба, Громобій. Він кляне свій сумний жереб, злиденне і бездомну життя, з якою вже готовий звести рахунки. Але в образі суворого старого йому є Асмодей, обіцяє багатство, веселощі, дружбу князів і приязнь дів. Натомість же вимагає душу. Він переконує Громобоя, що пекло зовсім не страшний («Наш пекло не гірше раю»), та й чекає він Громобоя в будь-якому випадку - рано чи пізно. Нагодився, той підписує договір, отримує гаманець з непереводящімся в ньому златом і десять років безтурботного життя.«І вийшов в люди Громобій»: багатство, достаток, успіх - все при ньому. Він викрадає дванадцять дів, не бентежачись їх благаннями, і вони народжують йому дванадцять дочок. Але ГРОМОБІЙ незнайомі батьківські почуття, і дочки зростають у стінах монастиря, залишені турботами батька.Разом зі своїми ніжними матерями моляться вони про порятунок своїх душ і про прощення ГРОМОБІЙ. Але роки минають швидко, і настає останній день дарованої ГРОМОБІЙ безбідного життя. Долає туга, він шукає порятунку у Спасова ікони, але немає в душі його віри, і, закликавши дочок, він хоче їх невинної молитвою купити своє прощення. І дочки лагідно моляться про нього, але з настанням ночі засинають.
У глуху північ, коли вся природа, здавалося, загрожує ГРОМОБІЙ, є біс і, як ні благає нещасний про відстрочку, має намір, історгнув його душу, скинути її в пекло. жахи якого тепер приховувати ні до чого. Але вигляд сплячих немовлят запалює біса новою ідеєю, і він пропонує ГРОМОБІЙ купити дочірніми душами ще десять років життя. Зляканий відкрилися йому безоднями, Громобій будить чад, пише їх руками - і отримує відстрочку. Але, погубившему дочок, йому життя посту, немає в ній ні радості, ні відради, лише одне сумне очікування кінця. І вигляд квітучих чад поселяє в душі його страшні муки. Громобій, вся надія якого тепер в каяття, відкриває двері будинку жебраком, сиротам і вдовам, будує храм, закликає майстра розписати ікони, і на одній з них святий з любов'ю дивиться на тих, хто молиться Громобоя з дочками. Перед тією іконою молиться Громобій, обтяжений веригами.
Але час біжить, і наближається страшний термін. Зломлений недугою Громобій не в силах вже відвідувати храм і лише Підіймає до небес погляди, сповнені лагідності і благання. І ось страшний день настав, і страждає грішник зустрічає його «зі стогоном і сльозами», оточений людьми, що молилися дочками, не знаючими своєї частки. З настанням ночі затихає «предустрашенная» природа. І раптом віє тихий вітерець, відкривається Божий храм, і, оточений сяйвом, чудовий старець наближається до ГРОМОБІЙ і дів. Він стосується їх полою одягу, і діви занурюються в сон. Охоплений жахом Громобій зустрічає його погляд, повний докору, запитує, хто він і чого чекати, і старець відповідає, що його лик вони шанували у храмі, а ГРОМОБІЙ слід сподіватися і боятися. Разом з грозою приходить опівночі, і в полум'ї і тріску є біс. Проте вигляд старця бентежить його, він вимагає своєї здобичі, але у висоті є ангел-месник і оголошує волю творця: доки той, хто чистий душею, не запалиться любов'ю до однієї з дів, не бачачи її, і не прийде зняти з неї і сестер закляття, вони будуть спати непробудним сном, а душа їхнього батька присуджена нудитися в знедоленою могилі, чекаючи відкуплення і пробудження своїх чад.
З настанням ранку знаходять сплячих дів і покійного Громобоя. І коли після поховання скорботні направляються в «будинок печалі», перед ними раптово встають гранітні стіни, що покриваються лісом, зі скреготом падають затвори на воротах, і, страхіття, вони біжать. Незабаром у запустіння приходять навколишні місця, їх залишають і люди, і звірі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Переказ скорочено Дванадцять сплячих дів (Василь Жуковський)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок