Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Агрус (Антон Павлович Чехов)

Переказ скорочено Агрус (Антон Павлович Чехов)

Назва:
Переказ скорочено Агрус (Антон Павлович Чехов)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,10 KB
Завантажень:
434
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Короткий переказ твору Агрус (Антон Павлович Чехов)
Іван Іванич та Буркин йдуть по полю. Вдалині видніється село Мироносицької. Починається дощ, і вони вирішують зайти до приятеля-поміщику Павлу Константіничу Альохіну, садиба якого розташовується неподалік у селі Софіїне. Альохін, «чоловік років сорока, високий, повний з довгим волоссям, схожий більше на професора чи художника, ніж на поміщика», зустрічає гостей на порозі комори, в якому шумить віялка. Одяг його брудна, а обличчя чорно від пилу. Він радий гостям і пропонує їм пройти до купальні. Помившись і переодягнувшись, Іване Івановичу, Буркін і Альохін йдуть в хату, де за чашкою чаю з варенням Іван Іванич розповідає історію свого брата Миколи Івановича.
Дитинство брати провели на волі, у маєтку батька, який сам був з кантоністів, але вислужив офіцерський чин і залишив дітям спадкове дворянство. Після смерті батька маєток у них відсудили за борги. Микола з дев'ятнадцяти років сидів у казенній палаті, але сумував там страшно і все мріяв купити собі маленьку Садибці. Сам Іван Іванич ніколи не співчував бажанням брата «замкнути себе на все життя у власну садибу». Микола ж ні про що інше просто не міг думати. Він увесь час уявляв собі майбутню садибу, де неодмінно повинен був зростати агрус.Микола збирав Гроші, недоїдав, одружився без любові з некрасивою, але багатою вдові. Він тримав дружину впроголодь, а гроші її поклав на своє ім'я в банк. Дружина не винесла такого життя і незабаром померла, а Микола, нітрохи не каючись, купив собі маєток, виписав двадцять кущів агрусу, посадив їх і зажив поміщиком.
Коли Іван Іванич приїхав відвідати брата, то був неприємно вражений тим, як той опустився, постарів і обрюзгнув. Він став справжнім паном, багато їв, судився з сусідніми заводами і говорив тоном міністра фрази на кшталт: «освіта необхідна, але для народу воно передчасно». Микола пригощав брата агрусом, і по ньому було видно, що він задоволений своєю долею і самим собою.
При вигляді цього щасливої людини Іваном Івановичем «опанувало почуття, близьке до відчаю».Всю ніч, проведену ним у садибі, він думав про те, як багато людей у світі страждає, сходить з розуму, п'є, скільки дітей помирає від недоїдання. І скільки інших людей живе «щасливо», «днем їсть, вночі спить, говорить свою нісенітницю, одружується, старіє, благодушно тягне на цвинтар своїх небіжчиків». Йому подумалося, що за дверима кожного щасливої людини має бути «хто-небудь з молоточком» і нагадувати йому стуком, що є нещасні, що рано чи пізно з ним станеться біда, і «його ніхто не побачить і не почує, як він зараз не бачить і не чує інших ». Іван Іванич, закінчуючи свою розповідь, говорить, що щастя немає, а якщо в житті є сенс, то він не в щасті, а в тому, щоб «робити добро».
Ні Буркин, ні Альохін не задоволені розповіддю Івана Івановича. Альохін не вникає, чи справедливі його слова. Мова йшла не про крупі, не про сіно, а про щось, що не має до його життя прямого відношення. Але він радий і хоче, щоб гості продовжували бесіду. Однак час пізніше, господар і гості відправляються спати.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Переказ скорочено Агрус (Антон Павлович Чехов)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок