Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Розвиток літератури, освіти та науки в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.

Розвиток літератури, освіти та науки в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.

Назва:
Розвиток літератури, освіти та науки в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
6,48 KB
Завантажень:
360
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Робота
до диференційованого заліку
на тему:
“Розвиток літератури, освіти та науки в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.”


Ніде так не виявлялися ці свіжі настрої, як у літе-ратурі. Марксистські письменники пропагували думку, згідно з якою для здійснення своїх завдань революція, крім суспільно-політичної сфери, повинна сягнути і в область культури. Тобто буржуазне мистецтво і мислення минуло-го необхідно замінити новим, пролетарським, мистецтвом.
Спроба створити пролетарську культуру в Росії призве-ла до виникнення літературної організації "Пролеткульту", що спиралася на дві корінні засади: по-перше, пролетарсь-ку культуру можна створити, відкинувши традиції й зраз-ки минулого; по-друге, у творенні цієї культури повинні брати участь народні маси. Ототожнений із культурою ро-сійського міста, "Пролеткульт" не мав великого впливу серед українців. Однак його ідеї зробили свою справу в процесі виникнення в Україні так званих масових літера-турних організацій.
У 1922 р. в Харкові під керівництвом Сергія Пилипенка з'явилася перша з масових літературних організацій — "Плуг". Заявивши, що для мас треба створювати таку літе-ратуру, яку вони хочуть, ця організація заснувала мережу письменницьких гуртків, котра незабаром охопила 200 письменників і тисячі початківців. Один із діячів органі-зації так висловив ставлення до мистецтва: "Завдання на-шого часу в царині мистецтва полягає в тому, щоб призем-лити мистецтво, зняти його з п'єдесталу на землю, зроби-ти його потрібним і зрозумілим для всіх". Через рік Василь Еллан-Блакитний організував літературну групу "Гарт", що також прагнула працювати для створення пролетарської культури на Україні. У групу входили Костянтин Гордієн-ко, Олександр Довженко, Олесь Досвітній, Михайло Йогансен, Олександр Копиленко, Іван Микитенко, Валер'ян Поліщук, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Павло Ти-чина, Микола Хвильовий та ін.
Поряд із цими марксистськими організаціями виника-ли також невеликі групи ідеологічно нейтральних або "непролетарських" письменників та художників.
У період українізації особливо виділяється київська літе-ратурна група "неокласиків", яку очолював Микола Зеров. До її складу входили Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, О. Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський. Блис-куче освічені люди, вони володіли багатьма іноземними мо-вами, створювали численні переклади світової класики, ак-тивно протистояли "Пролеткульту". "Неокласики" орієнтувалися на поєднання національних традицій і пос-ещу світової та європейської літератури.
Естетичні погляди "неокласиків" поділяв М.Хвильовий, який виступав проти хуторянства й "масовізму" у літера-турі. Його публіцистика ("Камо грядеші?", "Думки проти течії") відіграли значну роль у розвитку українського літе-ратурного процесу. Стаття "Україна чи Малоросія?" 1926 р. була вилучена з літературного обігу, її опубліковано лише 1990р.
У 1925 р. після розпаду "Гарту" частина його членів (серед них Микола Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван Сенченко) утвори-ли елітарну літературну організацію "Вапліте" ("Вільна академія пролетарської літератури") на чолі з Миколою Хвильовим.
Противниками "Вапліте" були не лише Пилипенко та інші прихильники "Плуга". З критикою "буржуазно-націоналістичної ідеології" виступило тодішнє комуністич-не керівництво України. Навіть Сталін вказав на небезпе-ку поглядів М.Хвильового. Для боротьби з поширенням націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську організацію ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) і посилено контроль комуніс-тичної партії за літературною діяльністю.
У розпал цих подій з'являються літературні твори ви-сокого гатунку — П.Тичини та М.Рильського. Одразу ж після виходу в 1918 р. збірки "Сонячні кларнети" П.Тичина здобув широке визнання. Продемонстроване ним у та-ких наступних збірках, як "Замість сонетів і октав", "Вітер з України", мистецьке володіння словом не лишало сум-ніву в тому, що твори Тичини є справжньою віхою в роз-витку української поезії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Розвиток літератури, освіти та науки в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок