Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Прощавай, Гульсари! (Чингіз Айтматов)

Переказ скорочено Прощавай, Гульсари! (Чингіз Айтматов)

Назва:
Переказ скорочено Прощавай, Гульсари! (Чингіз Айтматов)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,46 KB
Завантажень:
410
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Прощавай, Гульсари! (Чингіз Айтматов)
Минулої осені приїхав Танабай в колгоспну контору, а бригадир йому й каже: «Підібрали ми вам, аксакал, коня. Застарий, правда, але для вашої роботи зійде ». Побачив Танабай інохідця, а серце боляче стислося. «От і побачилися, виходить, знову», - сказав він старому, заяложені вкрай коня.
Перший раз він зустрівся з інохідці Гульсари після війни. Демобілізувавшись, Танабай працював на кузні, а потім чоро, давній друг, умовив їхати в гори Табунщиком. Там-то вперше і побачив буланого, круглого, як м'яч «малюка полуторалетку. Колишній табунник Торгів сказав: «За такого в колишні часи в бійках на стрибку голови клали».
Пройшла осінь і зима. Луга стояли зелені-зелені, а над ними сяяли білі-білі сніги на вершинах хребтів. Буланий перетворився на стрункого міцного жеребчика. Одна лише пристрасть володіла їм - пристрасть до бігу. Потім настав час, коли він навчився ходити під сідлом так стрімко і рівно, що люди ахали: «Постав на нього відро з водою - і ні краплі не виплеснеться». У ту весну високо піднялася зірка інохідця і його господаря. Знали про них і старі й малі.
Але не було випадку, щоб Танабай дозволив кому-небудь сісти на свого коня.Навіть тій жінці. У ті травневі ночі біля інохідця розпочався якийсь нічний спосіб життя. Вдень він пасся, обходячи кобилиць, а вночі, відігнавши колгоспну череду в балку, господар скакав на ньому до будинку Бюбюжан.На світанку знову мчали вони по непримітним степовим стежках до коней, які залишилися в лощині.
Одного разу трапилася страшна нічний ураган, і Гульсари з господарем не встигли до стада. А дружина Танабе ще вночі кинулася з сусідами на допомогу. Табун знайшли, утримали в яру. А Танабе не було. «Що ж ти, - тихо сказала дружина повернувся до блудного чоловіка. - Діти он скоро дорослі, а ти ...»
Дружина і сусіди виїхали. А Танабай упав на землю. Лежав обличчям вниз, і плечі його тряслися від ридань. Він плакав від сорому та горя, він знав, що втратив щастя, яке випало останній раз у житті. А жайворонок в небі щебетав ...
Взимку того року в колгоспі з'явився новий голова: чоро здав справи і лежав у лікарні. Новий начальник захотів сам їздити на Гульсари.
Коли повели коня, Танабай виїхав у степ, до череди. Не міг заспокоїтися.Осиротів табун. Осиротіла душа.
Але одного разу вранці Танабай знову побачив у табуні свого інохідця. Зі звисаючим обривком недоуздка, під сідлом. Втік, стало бути. Гульсари тягнуло до стада, до кобилам. Він хотів відганяти суперників, піклуватися про жеребятах. Незабаром підоспіли з Аїла двоє конюхів, повели Гульсари назад. А коли іноходець втік втретє, Танабай вже розсердився: не було б біди.Йому почали снитися неспокійні, важкі сни. І коли перед новим кочовищ заїхали в аил, він не витримав, кинувся до стайні. І побачив те, чого так боявся: кінь стояв нерухомо, між задніми розчепіреними ногами тяжчав величезна, величиною з глечик, туга запалена пухлина. Самотній, вихолощений.
Восени того року доля Танабе Бекасово несподівано повернулася. Чоро, що став тепер парторгом, дав йому партійне доручення: переходити в чабани.
У листопаді грянула рання зима. Суягние матки сильно здали з тіла, хребти випиналися. А в коморах колгоспних - все під мітлу.
Наближався час окоту. Отари стали перебиратися в передгір'ї, на окотние бази. Те, що Танабай побачив там, вразило його як грім серед ясного дня. Ні на що особливе він не розраховував, але щоб кошара стояла з прогнилої і проваленим дахом, з дірками в стінах, без вікон, без дверей - цього не очікував. Усюди безгосподарність, який світ не бачив, ні кормів, ні підстилок практично немає. Та як же так можна?
Працювали не покладаючи рук. Найважче довелося з очищенням кошари і рубкою шипшини. Хіба що на фронті так доводилося тяжко працювати. І одного разу вночі, виходячи з носилками з кошари, почув Танабай, як замекал в загоні ягня.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Прощавай, Гульсари! (Чингіз Айтматов)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок