Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Горе від розуму (Олександр Грибоєдов)

Переказ скорочено Горе від розуму (Олександр Грибоєдов)

Назва:
Переказ скорочено Горе від розуму (Олександр Грибоєдов)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,94 KB
Завантажень:
63
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Горе від розуму (Олександр Грибоєдов)
Рано вранці служниця Ліза стукає в спальню до панночки. Софія відгукується не відразу: вона всю ніч розмовляла зі своїм коханим, секретарем батька тюрмі ", які живуть у цьому ж будинку.
Нечутно з'явився батько Софії, Павло Опанасович засланні, заграє з Лізою, якої ледве вдається відбитися від пана. Злякавшись, що його можуть почути, засланні зникає.
Виходячи від Софії, Молчалін у дверях стикається з Фамусова, який цікавиться, що робить тут секретар в таку ранню годину? Фамусова, що ставить у приклад власне «чернече поведінку», де-не-як заспокоюють.
Залишившись з Лізою удвох, Софія мрійливо згадує про так швидко промайнула ночі, коли вони з тюрмі «забулися музикою, і час минав так плавно», а служниця ледве стримує сміх.
Ліза нагадує пані про колишньої її серцевої схильності, Олександрі Андрійовича Чацького, який вже три роки мандрує в чужих краях. Софія ж говорить, що її відносини з Чацький не виходили за межі дитячої дружби. Вона зіставляє Чацького з тюрмі і знаходить в останньому гідності (чутливість, боязкість, альтруїзм), яких немає у Чацького.
Несподівано з'являється сам Чацький. Він засинає Софію питаннями: що нового в Москві? як поживають їхні спільні знайомі, що здаються Чацькому смішними і безглуздими? Без жодної задньої думки він невтішно відзивається про тюрмі ", який, ймовірно, зробив кар'єру (« адже нині люблять безсловесних »).
Софію це зачіпає настільки, що вона шепоче про себе: «Не людина, змія!»
Входить засланні, теж не дуже радий візитом Чацького, і питає, де Чацький був пропав і чим займався. Чацький обіцяє про все розповісти ввечері, оскільки він ще й додому не встиг заїхати.
У другій половині дня Чацький знову з'являється у будинку Фамусова і розпитує Павла Опанасовича про дочку. Засланні насторожується, вже не мітить чи Чацький в женихи? А як би відреагував на це засланні? - У свою чергу довідується молодий чоловік. Засланні ухиляється від прямої відповіді, радячи гостю спочатку привести в порядок справи і добитися успіхів по службі.
«Служити б радий, прислужувати тошно», - заявляє Чацький. Засланні дорікає йому в зайвій «гордості» і ставить у приклад покійного свого дядька, який домігся чинів і багатства, по-рабськи прислужуючи імператриці.
Чацького цей зразок ніяк не влаштовує. Він знаходить, що «століття покори і страху» іде в минуле, а Фамусова ці «вільнодумні мови» обурюють, він і слухати не бажає таких нападок на «золотий вік».
Слуга доповідає про прибуття нового гостя, полковника Скалозуба, якого засланні всіляко обслуговує, вважаючи вигідним нареченим. Скалозуб простодушно хвалиться своїми службовими успіхами, які досягнуті аж ніяк не військовими подвигами.
Засланні вимовляє розлогий панегірик московським дворянству з його хлібосольством, консервативними дідками вельможами, властолюбними матронам і вміють себе подати дівчатами. Він рекомендує Чацького Скалозубу, причому фамусовским похвали для Чацького звучать майже як образа. Не витримавши, Чацький вибухає монологом, в якому нападає на тих підлабузників і кріпосників, що захоплюють господаря будинку, викриває їх «легкодухість, розуму убогість».
Мало що зрозумів з промов Чацького Скалозуб погоджується з ним в оцінці пихатих гвардійців. Армія, на думку бравого служаки, нітрохи не гірше «гвардіонцев».
Вбігає Софія і кидається до вікна з криком: «Ах, Боже мій, впав, вбився!» Виявляється, це Молчалін «тріснув» з коня (вираз Скалозуба).
Чацький замислюється: чому так перелякана Софія? Незабаром приходить Молчалін і заспокоює присутніх - нічого страшного не сталося.
Софія намагається виправдати свій необережний порив, але лише посилює зародилися у Чацького підозри.
Залишившись наодинці з тюрмі, Софія тривожиться про його здоров'я, а той стурбований її нестриманістю («Злі язики страшніше пістолета»).
Після розмови з Софією Чацький приходить до висновку, що вона не може любити настільки незначного людини, але тим не менш б'ється над загадкою: хто ж її коханий?
Починає Чацький бесіду і з тюрмі і ще більше зміцнюється в своїй думці: неможливо любити того, чиї достоїнства зводяться до «помірності й акуратності», того, хто не наважується мати власну думку і схиляється перед знатністю і владою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Горе від розуму (Олександр Грибоєдов)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок