Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Ірина Жиленко І світла алея...

Переказ скорочено Ірина Жиленко І світла алея...

Назва:
Переказ скорочено Ірина Жиленко І світла алея...
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,38 KB
Завантажень:
273
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Ірина Жиленко
І світла алея...
І світла алея
веде до стрімкої води.
Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні:
Скажи мені, де я?
І звідки ця легкість ходи?
Засипаний квітом
будиночка сонячний дах.
[...]
Гроза відкотилась...
І змиті дощем на зорі,
в мені засвітились акацій стрункі ліхтарі.
І світла алея...
І пляж, і старенький причал.
Скажи мені, де я?
І звідки ця спрага почать
спочатку? Розкрити
вікно в пломеніючий сад.
І в чистому зшитку
найперший свій вірш написать.
Із книги «Вечірка у старій винарні»
Лірична героїня вірша, а відтак і авторка, замислюється над природою поетичного натхнення, бажання творити.
Зимовий мотив з візитом пічника
Душа земне переросла,
небесного ще не сягнула,
краєчок неба одгорнула
на рівні серця і чола —
заплакала і геть пішла...
Бо ще була душа мала.
Рости ж так боляче і страшно
А ми ж худобонька домашня —
нам треба хатнього тепла.
[...]
Сусід (дарма, що інвалід) –
пічник, якого пошукати...
Я радісно йому обід
збираю. І тепліє хата.
Коли ж зійшов на землю вечір —
зійшла за вечором звізда,
і в чорну шибку загляда,
і відбивається в колечку.
Небесне вже переросла,
земного не збагнула, рано.
Ще та звізда була мала,
зелена ще, хоч і різдвяна.
А в сінях тьма і холоднеча.
У глечику замерзла вода. Луснувши, старенький глечик злякав зірку, яка втекла.
То був салют земному дому,
зимі земній, вогню земному,
душі, яка за ніч спочине,
і вранці вийде до воріт,
і знов дитячими очима
різдвяно осіяє світ...
У вірші відображено роздуми про суть та призначення людської душі. Невипадково наявний мотив Різдва — свята, коли запалюється на небі нова зірка — символ приходу Христа, який змінив світ. Натомість до героїні приходить пічник, який приносить тепло в дім. Таке поєднання високих та буденних елементів у межах одного ліричного сюжету надає поезії багатовимірного звучання.
За золотими вікнами зірок...
В земному Києві нема для мене весен.
По осені — мій кожен день і крок.
А як у вас там, в Києві небеснім,
за золотими вікнами зірок?
В земному Києві така стара я стала!
А вам Господь років не добавля.
Така ж яскрава посмішка у Алли!
Такий же чорний чуб у Василя!
В земному Києві — безмірність самоти.
Там вірші, чай і дим од сигарет.
Куди спішить? їм вічність вікувати.
Зарецький знов малює мій портрет.
А Стусові і вічність тіснувата...
Про щось земне замислився Кушнір.
Здригнулась чашка з недопитим чаєм.
Вони нам смерті не бажають,
ні, але їм дуже нас не вистачає!
Як там Лукаш? Все грає в доміно?
Було в нім щось розгублено-дитяче.
А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?
Хоч уві сні для неї оживи...
В земному Києві,
повитому в жалобу,
тепер уже нема таких, як ви, —
о лицарі печальної подоби!
Нема весни. Ніщо не процвіта —
крім лицарів неситої утроби.
І, хоч потилиця у них крута, —
я не зроблюсь ніколи мізантропом.
Бо ви були! А отже, все було:
любов і подвиг, хрест і воскресіння...
Хай вічно світить лампа над столом
в небеснім Києві, в небесній Україні.
Хай береже спочинок наш Господь
всю довгу-довгу, всю небесну вічність.
А я віршую...
Бо казав Світличний:
«Іриночко, без віршів не приходь...»
І. Жиленко змальовує Київ. Однак у неї це не земне, знайоме всім місто, а місто, що існує в іншому, ідеальному світі, в тому вимірі, де можуть зустрітися живі та мертві, реальні люди і вигадані книжкові герої — всі, хто був колись знайомий. Вхід у цей світ розташований за золотими вікнами зірок.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Переказ скорочено Ірина Жиленко І світла алея...

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок