Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Біля стін граду невидимого (Михайло Пришвін)

Переказ скорочено Біля стін граду невидимого (Михайло Пришвін)

Назва:
Переказ скорочено Біля стін граду невидимого (Михайло Пришвін)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,65 KB
Завантажень:
251
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Біля стін граду невидимого (Михайло Пришвін)
Родина моя - маленьке маєток Орловської губернії. Ось туди, наслухавшись суперечок на релігійно-філософських зборах в Петербурзі, я і вирішив відправитися, щоб озирнутися на всі боки, дізнатися, що думають мудрі лісові старці. Так почалося моє подорож в невидимий град.
Весна. У чорному саду співають солов'ї. Селяни в полі немов ледачі світлі боги. Всюди розмови про японську війну, про майбутнє «кроволітіі». У Олексіївку прийшли сектанти - «бродили десь хрещені і віру втратили», лякають геєною огненній. «Та це ж не Христос, - думаю я, - Христос милостивий, ясний без книжок ...»
Друга моя батьківщина - Волга, кондова Русь зі скитами, розкольниками, з вірою в град невидимий Кітеж. Під Іванову ніч збираються з усіх сторін мандрівники на Ветлугу в місто Варнавін, щоб повзти «ободом один за одним всю ніч» кругом дерев'яної церковці над урвищем. Варнава-чудодій допоміг цареві Івану взяти Казань. Жевріє над його гробницею свічка, а в темному кутку пророкує бородата стара: «... І прийде Аввадон в Пітенбург, і сяде на царство, і дасть печатку із цифрою шістсот шістьдесят-шість». З прийшла аж Варнави прочани повертаються в Уренскіе лісу. Тут за скитів і деревенькам живуть нащадки засланих стрільців, зберігають стару віру, хрестяться двома перстами. «Щось дитячому наївне і мужнє поєднувалося у цих російських лицарів, останніх, вимираючих лісових старих». Ховалися вони по болотах, сивіли в ямах, читали праведні книги, творили молитву ... Щоб дізнатися про них, недовірливих, насторожених, дають мені в провідники молодого книжника Михайла Ерастовіча. Насилу ми добираємося до відомого в окрузі Петрушки. Підлітком він утік до заволзькі лісу Бога шукати. Христолюбець Павло Іванович відрив йому яму, накрив дошками, дав книги, свічки, ночами носив хліб і воду. Двадцять сім років провів Петрушка під землею, а як вийшов, налаштував хатинок, зібрав навколо себе людей похилого віку. Але це вже потім закону про свободу совісті! Кажуть мені старовіри, що побоюються: «не перекинеться» чи новий закон на старі гоніння? Скаржаться на попа Ніколу: забрав із монастиря в Краснояр найкращі ікони в никонианских церква, ризи здер, треті пальчики приписав, помолоділ, сидять тепер веселі, ніби п'яні ...
У селі Урень «що ні двір, то нова віра, тут всякі секти розколу». Однак знаходять себе в старообрядництві і люди освічені. Зустрів я на Волзі доктора і священика в одній особі, «віруючого, як і народ, у те, що був Йона в середині китовому три дні під дією шлункового соку». Цей доктор дав мені листа до архієрея, з яким я зібрався обговорити, чи можлива «видима церква».«Церква не повинна йти в найманці до держави» - ось зміст нашого довгого розмови. При мені архієрей вперше, не криючись, а серед ясного дня приїхав до мирян, вийшов на площу і проповідував. Дзвонять дзвони, радіють напівзруйновані каплиці і великі восьмикінечні хрести.
Але є «церква невидима», що зберігається в душі людської. Тому стікаються мандрівники до Світлого озера, до «чаші святої води в зеленій зубчастої рамі». Від кожного виходить промінчик віри в богоспасаємий невидимий град Кітеж. За сотні верст несуть важкі книжки, щоб «буквою» перемогти супротивників. Відчуваю, що і я починаю вірити в Кітеж, нехай відбитої, але щирою вірою. Мені радять послухати праведниці Тетяну Горний - їй дано бачити прихований в озері град. І кожен сподівається на це диво. Старенька опускає в тріщину у березових коренів копієчку і куряче яйце для загробних жителів, інша підсовує під корч полотнину: обносилися угодники ... В якому я столітті? На пагорбах навколо Светлояра строкато від паломників. Мій знайомий старовір Улян вступає в суперечку з батюшкою. З натовпу виходить великий старий у постолах і говорить про Христа: «Він - Слово, він - Дух». На вигляд звичайний лісовий мужик з рудою клочковатой бородою, а виявилося - «непоклоннік, іконоборець, немоляка».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Біля стін граду невидимого (Михайло Пришвін)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок