Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Щоденник зайвої людини (Іван Сергійович Тургенєв)

Переказ скорочено Щоденник зайвої людини (Іван Сергійович Тургенєв)

Назва:
Переказ скорочено Щоденник зайвої людини (Іван Сергійович Тургенєв)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,80 KB
Завантажень:
162
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Щоденник зайвої людини (Іван Сергійович Тургенєв)
Думка почати щоденник прийшла Челкатуріну 20 березня. Доктор зізнався нарешті, що жити його пацієнту тижнів зо два. Скоро розкриють річки. Разом з останнім снігом понесуть вони і його життя.
Кому розповісти в останню годину свої невеселі думки? Поруч тільки стара і недалека Терентіївна. Треба розповісти хоча б собі власне життя, спробувати зрозуміти, навіщо прожиті тридцять років.
Батьки Челкатуріна були досить багаті поміщики. Але батько, пристрасний гравець, швидко спустив усе, і в них залишилася тільки село Овечу Води, де тепер у жалюгідному будиночку помирав від сухот їхній син.
Мати була дама з характером і переважної гордої чеснотою. Вона переносила сімейне нещастя стоїчно, але в її смиренні була якась нарочитість і докір оточуючим. Хлопчик цурався її, пристрасно любив батька, ріс «погано і невесело». Дитячі роки майже не залишили світлих спогадів.
Москва, куди переїхали після смерті батька, не додала вражень. Батьківський дім, університет, життя дрібного чиновника, деякі знайомі, «чистенька бідність, смиренні заняття, помірні бажання». Чи варто розповідати таке життя? Життя абсолютно зайвого на світі людини. Челкатуріну самому подобається це слово. Ніяке інше не передає так повно суті його.
Найкраще точність обраного визначення власної особистості і долі міг би підтвердити один епізод його життя. Якось довелося йому провести місяців шість у повітовому місті О., де він зійшовся з одним з головних чиновників повіту, Кирилом Матвійовичем Ожогін, що мали душ чотириста і брали у себе краще суспільство міста. Він був одружений, і в нього була дочка Єлизавета Кирилівна, дуже непогана собою, жива і лагідної вдачі. У неї і закохався молодий чоловік, взагалі-то з жінками дуже незграбний, але тут якось знайшла і «розквітлий душею». Три тижні він був щасливий своєю закоханістю, можливістю бувати в будинку, де відчувався тепло нормальних сімейних відносин.
Ліза не була закохана у свого шанувальника, але приймала його суспільство. Одного разу мати Лізи, дрібний чиновник Безменков, сама Ліза і Челкатурін вирушили в гай за містом. Молоді люди насолоджувалися тихим вечором, що відкриваються з обриву далями і багряним заходом. Близькість закоханого в неї людини, краса навколишнього, відчуття повноти буття пробудили в сімнадцятирічної дівчині «тихе бродіння, яке передує перетворенню дитини на жінку». І Челкатурін був свідком цієї зміни. Стоячи над обривом, уражена й глибоко зворушена відкрилася їй красою, вона раптом заплакала, потім довго була збентежена і здебільшого мовчала. У ній стався перелом, «вона теж почала чекати чогось». Закоханий хлопець відніс цю зміну на свій рахунок: «Нещастя людей самотніх і боязких - від самолюбства боязких - полягає саме в тому, що вони, маючи очі ... нічого не бачать ... »
Тим часом у місті, а потім і у Ожогін з'явився стрункий, високий військовий - князь Н. Він приїхав з Петербурга прийняти рекрутів. Челкатурін відчув неприязне почуття боязкого темного москвича до блискучого столичному офіцеру, хорошому собою, спритного і самовпевненому.
Беззвітна неприязнь переросла в тривогу, а потім і у відчай, коли, залишившись один у залі ожогінского будинку, молодий чоловік став розглядати в дзеркало свій невизначених обрисів ніс і раптом побачив у склі, як тихо увійшла Ліза, але, побачивши свого обожнювача, обережно вислизнула геть. Вона явно не хотіла зустрічі з ним.
Челкатурін повернувся на наступний день до Ожогін тим же недовірливим, натягнутим людиною, яким був з дитинства і від якого почав було позбуватися під впливом почуття. Присутні у вітальні сімейство було в найкращому настрої. Князь М. пробув у них вчора цілий вечір. Почувши це, наш герой надувся і прийняв вигляд ображеного, щоб покарати Лізу своєї немилістю.
Але тут знову з'явився князь, і по рум'янцю, по тому, як заблищали очі Лізи, стало ясно, що вона пристрасно закохалася в нього. Дівчина до цих пір і у сні не бачила нічого хоч трохи схожого на блискучого, розумного, веселого аристократа.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Щоденник зайвої людини (Іван Сергійович Тургенєв)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок