Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Володимир Дрозд Ирій

Переказ скорочено Володимир Дрозд Ирій

Назва:
Переказ скорочено Володимир Дрозд Ирій
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,02 KB
Завантажень:
105
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Володимир Дрозд
Ирій
Ми жили в селі Пакуль. Дядько Денис обіцяв, що я вчитимуся в старших класах у місті.
Матері не вірилося, що її рідна сестра Дора візьме до себе жити її хлопця.
Нарешті приїжджає дядько на велосипеді, забирає мене, корову Маньку, груші з верби, що я нарвав, і їде до міста. Мати заостерігає, щоб вчився й не займався дурницями, тобто не писав вірші. Я заявив, що буду артистом. Прощаючись із рідним подвір'ям, змахнув крилами й злетів над ним. Подивився востаннє на любисток, бузок, мороз, бо не повернуся вже в півкуль, — це мій учорашній день. А мати приїжджатиме до мене в Ірій.
Ірій — це казкова країна, де не буває зими, де карасі виходять на берег і мирно бесідують зі щуками, а вовчиці вигодовують ягнят, куди злітається птаство й перезимовує, як у нас перебувають літо міські дачники. Ірій — це країна мого майбутнього.
Я прийшов до школи, підготувавши цілу промову про те, яким старанним учнем буду, щоб не думали, що я за протекцію, але директора не було, довелося документи віддати секретарці, сказавши, що все домовлено.
Я боявся закохатися. У школі побачив дівчину з обкладинки календаря, закохався, а потім виявив, що в класі десятків зо два таких же дівчат з обкладинки календаря — у коричневій шкільній формі з білим фартушком, з двома кісками, із серйозними й розумними очима за скельцями окулярів.
У неділю матері дали аванс за корову, і вона купила мені лижний костюм та грубо шкірі шкарбани «на виріст», довелося напхати туди соломи. Увечері ми прогулювалися міським бульваром з тіткою Дорою в новому крепдешиновому платті та дядьком Денисом у довгополому сріблястому макінтоші.
Тітка й дядько грали в лотерею — мріяли виграти автомобіль, але кожного разу номери не сходилися, і тітка дуже засмучувалася, навіть хотіла втопитися в ночвах, особливо після мого зауваження, що не в грошах щастя.
У мене був обов'язок — годувати величезного кабана, який не міг навіть вилізти зі своєї буди. Наближалася шкільна художня олімпіада, і я репетирував на подвір'ї, готуючись до великої сцени, уривок гетівського «Фауста». Немилосердно калічачи сільською вимовою слова, читав вірші, потім уклонявся псові й кабанові і йшов зі сцени.
Услід мені вдячно шелестіли груші, вишні та яблуні, а дід дивився підозріло. На сцені я був у захваті від власної декламації, чекав захоплених відгуків знаменитого актора в журі, але обрали на міську олімпіаду іншого, не мене! Актор Перебендя, до якого я прийшов, сказав, що я можу грати, але треба виростити в собі душу, бо людина без душі — лише декорація, футляр, у якім скрипка і не ночувала. А ростити душу так само важко, як ростити хліб. І запросив приходити до нього по суботах.
На вулиці у хмарах тютюнового диму тулився Жук із жучками. Він похвалився, що скрутить голову дівчині в білому береті, яка втекла від нього вчора після кіно. Я вирішив урятувати дівчину. Схопив себе за вуха, підняв у небо і смикнув завісу, яка відділяла день від ночі. Густа темрява впала на землю. Ми побігли на вулицю Рибну, де жила дівчина. Раптом побачили, що Жук, похмурий та злий з невдачі, йде по місячному промені. Тільки-но я хотів перерізати промінець, як дівчина вхопила мене за руку й сказала, щоб не смів цього робити, бо Жук не хуліган, він сильний та сміливий, і вона його любить. Коли я йшов знічений додому, Жук полічив мені всі зуби, і я крикнув на нього: «Бандит!» Урятував мене дядько, який приїхав на дизельному тракторі, за допомогою котрого збирався відкрити новий бізнес — давити сік із яблук та робити вино.
Уранці я прокинувся з поганим настроєм, а потім скинув каміні з душі й заснув. Своєму другові Славкові сказав, що подивився на себе критично й вирішив стати кращим, аніж був досі. Ми вирішили стати благородними гуїнгмами — за три місяці позву ітися негативних емоцій, дотримуватися трьох правил: казати правду, керуватися у своїх вчинках розумом, бути готовим до самопожертви заради свого товариша.
Прийшов Степко, що був із жучків, і попередив, що Жук збирається мене побити.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Володимир Дрозд Ирій

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок