Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Нікуди (Микола Лєсков)

Переказ скорочено Нікуди (Микола Лєсков)

Назва:
Переказ скорочено Нікуди (Микола Лєсков)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
6,93 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Короткий переказ твору Нікуди (Микола Лєсков)
Дві молоді дівчини, «тополя і берізка», Лізавета Григорівна Бахарєва і Євгенія Петрівна Гловацька повертаються з Москви після закінчення інституту. По дорозі вони заїжджають у монастир до тітки Бахаревої, ігумені Агнії, де Ліза демонструє нові погляди на роль жінки в сім'ї і життя. Там же дівчата знайомляться з простодушної молодий черницею Феоктистов, яка втратила чоловіка і дитини та втекла в монастир від суворої свекрухи. У селі Мерево дівчат зустрічають ватажок Єгор Миколайович Бахарєв з «дитячому простодушними блакитними очима», стриманий Петро Лукич Гловацький, мати Лізи Ольга Сергіївна і його сестри: Зінаїда, що вийшла заміж за поміщика Шатохіна, але періодично збігає від чоловіка до батьків, і Соня, «панночка, яких багато». Тут же кандидат юридичних наук Юстин Помада, «вельми симпатичною, але дуже не презентабельною», якого дуже любить повітовий лікар Дмитро Петрович Розанов, нещасний у шлюбі з «безглуздої» дружиною.
Незабаром Гловацький з дочкою їдуть до повітового міста, де батько знову виконує обов'язки доглядача училища, а Женні з полюванням береться за нехитре господарство. Частими гостями їх будинки стають два «благопристойності молодих людини» Микола Степанович Вязмітінов та Олексій Павлович Зарніцин, доктор Розанов і ще кілька людей, що складають «гурток дуже коротких і дуже один до одного не вимогливих людей - зовсім нове явище у повітовій життя». Зарніцин закликає Гловацький до високому покликанню громадянки, Вязмітінов переважно мовчить, а доктор робиться жарким шанувальником «скромних достоїнств Женні». Гловацька ніколи не нудьгує і не обтяжується тихим одноманітністю свого життя. Ліза залишається в Мереве, але одного разу приїжджає до Гловацький і просить забрати її з сім'ї, де всі «метушливо і мертво», а інакше вона перетвориться на «демона» і «чудовисько». Женні відмовляється взяти Лізу до себе, Вязмітінов постачає її книгами, а Женні проводжає і сама переконується в правоті подруги. Після розмови з сестрою, що загрожує відвезти Лізу до себе, якщо їй не дадуть жити «по її натурі», Бахарєв силою відправляє старшу дочку до чоловіка, а Лізі віддає кращу кімнату. На прощальному вечорі перед від'їздом на зиму в губернське місто Женні і Ліза звертають увагу на молодого іноземця Райнера. У водохресний вечір, після неприємного епізоду на балі, коли Ліза заступилася за честь Женні, вона, ледь не замерзнувши по дорозі, повертається в Мерево, де вирішує жити одна. Старий Бахарєв бачить, що дочка не права, але шкодує її і вірить словам Агнії про бахаревском вдачу, ідеях про неспокій, які повинні пройти. Ліза приїжджає до Гловацький вкрай рідко, лише за книгами Вязмітінова. Вона безладно читає, і всі близькі люди здаються їй «пам'ятниками минулих уподобань», що живуть не у світі, а в «маленькому світі». На одному з вечорів у Гловацьких відбувається примітний суперечка, в якому Розанов на противагу Зарніцин стверджує, що «у кожного народу своя драматична боротьба», не розрізняється станово. Брата Женні, Іполита, саджають у в'язницю за студентську справу, його долю вирішують заступництво і зв'язку ігумені Агнії. Зарніцин приховують і, зображуючи із себе політичного діяча, підкладає прокламації в кишеню ревізора училища грека Сафьяноса. Вязмітінов тримається серйозніше і має спільні справи з Райнером. Незабаром Вязмітінов визнається Женні в любові. А на великому тижні явно симпатизує Розанова Ліза закликає його кинути те життя, яку веде доктор, і виїхати. Доктор дає обіцянку і незабаром їде до Москви. Туди ж відправляється сімейство Бахарєва.
У Москві Розанов поселяється у свого університетського товариша слідчого пристава Євграфа Федоровича Нечая та його дружини Даші, знайомиться з постійними відвідувачами їхні квартири - господинею дому штабс-Капитанша Давидовський і коректором Ардаліон Араповим, який вводить Розанова в московський гурток «своїх» людей, і до дому Казимира Рациборських, котра згодом опинилася польським змовником, які вирішили використовувати «нових людей» для своїх цілей.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Переказ скорочено Нікуди (Микола Лєсков)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок