Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Ліна Костенко Дощ полив

Переказ скорочено Ліна Костенко Дощ полив

Назва:
Переказ скорочено Ліна Костенко Дощ полив
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,13 KB
Завантажень:
181
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Ліна Костенко
Дощ полив
Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Спостерігаємо майстерну гру слів «полив» і «полив'яний» (тобто блискучий), щоб підкреслити яскравість природи після дощу.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях.
Сполука «корів квасолька» вказує на відстань, з якої автор бачить стадо.
Пісенька про космічного гостя
Достигають яблука-ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
може, завтра в гості залетить.
Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою «гарний хлопець» підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.
Діло звичне — міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом»
Скаже: — Там, в сузір'ї Саламандри,
твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: — Є у вас поети?
Як по-марсіанськи — макогін?
Знаєш, там туманність Андромеди,
Хай не йде так часто на обгін.
Поетеса використовує незвичну епітетичну сполуку «планетарно сині очі». У такий спосіб вказано на особливість краси гостя.
Він посидить, трохи відпочине,
цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
про безмежний космос розповість.
Прийдуть люди з ним погомоніти,
хлібом-сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті,
розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті
жменьку слів із нашої землі.
Метафоричний зворот «посіє в себе на планеті / жменьку слів із нашої землі» означає побажання авторки вивчати її чарівну рідну мову не лише на Землі, а навіть на іншій планеті.
Апарат космічний загуркоче,
пропливе смарагдовий кортеж...—
Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?
Л. Костенко створила фантастичний вірш, у якому вказала на ті цінності, які вона вважає основними в житті будь-якої розумної істоти: любов до своєї батьківщини та мови, гостинність, ввічливість.
Кольорові миші
Давно,
іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму,
коли відьом палили при народі,
коли наук не знали ще ладом, —
кажу, давно, кажу, у Вишгороді
підсудна Анна стала пред судом.
Було тій Анні, може, десять рочків,
Її привів розлючений сусід.
Багряне листя, кілька тих листочків,
останнє листя із кленових віт
було на стіл покладене, як доказ,
і шаруділо тихо на сукні.
Осіннє сонце, яблуко-недоквас,
стояло в голих кленах у вікні.
Дівчина роздавала свої іграшки іншим дітям. Це лякало сусіда, і він звинуватив її в чарах. Ніякої іншої шкоди дівчина не чинила. Просто у сірому оточенні миші були яскраві.
Був сірий день. І сірий був сусід.
І сірий стіл. І сірі були двері.
І раптом нявкнув кольоровий кіт.
Залив чорнилом вирок на папері.
Л. Костенко створила образ Анни — яскравої індивідуальності, людини, що відкриває сірому оточенню новий світ. Проте люди бояться того, чого не розуміють. Тому смертний вирок був підписаний суддею. Однак завдяки Анні в містечку вже з'явилися кольорові істоти — незвичайний кіт залив вирок чорнилом.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Переказ скорочено Ліна Костенко Дощ полив

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок