Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Останній термін (Валентин Распутін)

Переказ скорочено Останній термін (Валентин Распутін)

Назва:
Переказ скорочено Останній термін (Валентин Распутін)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,35 KB
Завантажень:
151
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Останній термін (Валентин Распутін)
Стара Ганна лежить без руху, не відкриваючи очей, вона майже застигла, але життя ще жевріє. Дочки розуміють це, піднісши до вуст шматок розбитого дзеркала. Воно пітніє, значить, мама ще жива. Однак Варвара, одна з дочок Ганни, вважає можливим вже оплакати, «отголосіть її», що вона самовіддано робить спочатку біля ліжка, потім за столом, «де зручніше». Дочка Люся в цей час шиє скроєне ще в місті траурне плаття. Швейна машина стрекоче в такт Варварині схлипи.
Ганна - мати п'ятьох дітей, двоє синів її загинули, первенькіе, народжені один для Бога, інший для ширяючи. Варвара приїхала попрощатися з мамою з районного центру, Люся і Ілля з довколишніх провінційних містечок.
Чекає не дочекається Ганна Таню з далекого Києва. А поруч з нею в селі завжди був син Михайло разом з дружиною і донькою. Зібравшись навколо старої вранці наступного після прибуття дня, діти, бачачи воспрянувшую мати, не знають, як їм реагувати на її дивний відродження.
«Михайло та Ілля, притягнувши горілку, тепер не знали, чим їм зайнятися: все інше в порівнянні з цим здавалося їм дрібницями, вони мучилися, немов через себе пропускаючи кожну хвилину». Забившись у комору, вони напиваються майже без закуски, якщо не рахувати тих продуктів, що тягає для них маленька дочка Михайла Нінка. Це викликає законний жіночий гнів, але перші стопки горілки дарують мужикам відчуття непідробного свята. Врешті-решт мати жива. Не звертаючи уваги на дівчинку, що збирає порожні і недопиті пляшки, вони вже не розуміють, яку думку на цей раз вони хочуть заглушити, може бути, це страх. «Страх від свідомості, що мати ось-осьпомре, не схожий на всі колишні страхи, які випадають їм у житті, тому що цей страх за все страшніше, він іде від смерті ... Здавалося, смерть вже помітила їх всіх в обличчя і вже більше не забуде ».
Напившись грунтовно і відчуваючи себе на наступний день так, «ніби їх через м'ясорубку пропустили», Михайло та Ілля грунтовно похмеляються і на наступний день. «А як не пити? - Каже Михайло. - День, другий, нехай навіть тиждень - воно ще можна. А якщо зовсім до самої смерті не випити?Подумай тільки, нічого попереду немає. Часто-одне й те саме. Скільки мотузок нас тримає і на роботі, і вдома, що не охнути, стільки ти повинен був зробити і не зробив, все повинен, повинен, повинен, повинен, і чим далі, тим більше повинен - пропади воно все пропадом. А випив, як на волю потрапив, все зробив, що треба. А що не зробив, не треба було робити, і правильно зробив, що не робив ». Це не означає, що Михайло та Ілля не вміють працювати і ніколи не знали іншої радості, крім як від пияцтва. У селі, де вони колись всі разом жили, траплялася спільна робота - «дружна, завзята, дзвінка, з різноголоссям пив і сокир, з відчайдушним уханням повалених Лесин, відгукувався в душі захопленої тривогою з обов'язковим подшучіваніе один з одним. Така робота трапляється один раз на сезон заготівлі дров - навесні, щоб за літо встигли висохнути, приємні для ока жовті соснові поліна з тонкою шовковистою шкіркою лягають в акуратні дровітні ». Ці недільники влаштовуються для себе, одна сім'я допомагає інший, що і зараз можливо. Але колгосп у селі розвалюється, люди їдуть у місто, нікому годувати і вирощувати худобу.
Згадуючи про минуле життя, городянка Люся з великою теплотою і радістю уявляє улюбленого коня Ігреньку, на якому «грюкну комара, він і повалиться», що врешті-решт і сталося: кінь здох. Ігрень багато тягав, та не здужаємо. Блукаючи навколо села по полях і ріллі, Люся розуміє, що не сама вибирає, куди їй іти, що її направляє якась стороння, що живе в цих місцях і сповідує її сила. ... Здавалося, життя повернулося назад, тому що вона, Люся,тут щось забула, втратила щось дуже цінне і необхідне для неї, без чого не можна ...
Поки діти п'ють і віддаються спогадам, стара Ганна, з'ївши спеціально звареної для неї дитячої манної каші, ще більше бадьорить і виходить на ганок.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Останній термін (Валентин Распутін)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок