Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Щоденник провінціала у Петербурзі (М. Є. Салтиков-Щедрін)

Переказ скорочено Щоденник провінціала у Петербурзі (М. Є. Салтиков-Щедрін)

Назва:
Переказ скорочено Щоденник провінціала у Петербурзі (М. Є. Салтиков-Щедрін)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
6,65 KB
Завантажень:
26
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Короткий переказ твору Щоденник провінціала у Петербурзі (М. Є. Салтиков-Щедрін)
Щоденник? Та ні! Швидше, записки, нотатки, спогади - вірніше, фізіологія (забутий жанр, в якому белетристика поєднується з публіцистикою, соціологією, психологією, щоб повніше, та й доступніші описати якийсь соціальний зріз). І ось герой вже їде в поїзді, який мчить його з російської провінції в російську столицю, вагон сповнений таких самих, як і він, провінціалів, і нарікає провінціал, що ніде від провінції не сховатися (навіть на постій губернія влаштовується в одну і ту ж готель ), розмірковує, якого дідька його смикнув перекочувати до Петербурга, бо ні концесій на будівництво залізниць, ні інших невідкладних справ немає у нього і в помині.
Проте середовище, як відомо, засмоктує: всі бігають по міністерствах і відомствах, і герой починає бігати якщо не туди ж, так хоч у устричну залу до Єлисєєву, на цю своєрідну біржу, де миготять кадик, потилиці, кашкети з червоними околишем і кокардами, якісь оливкові особистості - не то греки, не то євреї, не те вірмени, - Анемподист тімофеічі, вершать суд та діло за коньяком, баликом, горілочкою. Кругообіг метушливо-ділового неробства засмоктує: всі прагнуть до театру подивитися на заїжджу актріску Шнейдер - і наш туди ж ... жуїра, марнослів'я, а всі пригнічує думка, ніби є ще щось, що необхідно б роздобути, але в чому полягає це щось - ось цього -то саме герой сформулювати і не може. Мимоволі він пригадує свого дідуся Матвія Івановича, який і життям жуіровал - поліцію вщент розбивав, посуд у трактирах бив, - і в мізантропію НЕ вдарялся. Правда, онук додумується до того, що тужить він, тому як не над ким і ні над чим попанувати, хоч і шкода йому не кріпосного права, а того, що, незважаючи на його скасування, воно еше живе в серцях наших.
Приятель провінціала Прокіп не дає йому розслабитись: протягує бідолаху по всіх колах і товариствам, де проекти пишуть (нині прожекти ці в моді, всі їх пишуть - один про скорочення, інший про розширення, інший про розстріляних, сякий про марнування, адже кожному щось пиріжка хочеться).«Народ без релігії - все одно що тіло без душі <...> Землеробство знищено, промисловість ледве дихає, в торгівлі застій <...> І чого цееремоніться з цією паскудною літературою?Скажіть, куди ми йдемо? »- Демократичні кола надзвичайно стурбовані долею батьківщини. Що ж стосується Розстріляного, то корисно піддати оному нижченаведених осіб: усіх несогласномисляшіх; всіх, у поведінці яких помічається відсутність щиросердості; всіх засмучує похмурим обрисом особи серця благонамірених обивателів; зубоскалити і газетярів - і тільки. З рауту на раут, від одного суспільства ліберально-переляканих людей до іншого, поки провінціал з Прокопом не напиваються до чортиків і ночують, милості заради, на квартирі помічника дільничного наглядача. Ні, видно, без дідової моралі нікуди не дітися: тільки один засіб захистити своє життя від неприємних елементів, - відкинувши сумніви, знову почати бити по зубах. І в заціпенінні герой замислюється: невже і в новітні прогресивні часи на зміну ніщивній-консерватів-ної партії гряде з мороку партія, яку вже доведеться назвати наунічтожательнейше-консервативнішою?
Отже, начитавшись проектів, переважно твори Прокопа (про необхідність децентралізації, про необхідність оглушення в сенсі тимчасового усипляння почуттів, про переформування де сіянс академії), провінціал впадає в стан якихось особливо тривожних і пророче сновидінь. Йому сниться, що він самотньо вмирає в мебльованих кімнатах, наживши на откупщічестве мільйон рублів. І тут автор описує, як душа покійного спостерігає за розграбуванням нажитого. Все, що міг, - від цінних паперів до батистових хусток - стягнув добрий друг Прокіп. А в родовій садибі при селі Проплеванной сестриці Машенька і Дашенька, племінниці Фофочка і Лелечка, єлейними голосами поминаючи небіжчика, думають, як би перетягнути один у одного шматки спадщини.
Промайнули роки - і ось вже постарілий Прокіп живе під гнітом шантажиста Гаврюшки, колишнього номерного, який бачив, як пан у чуже добро руку запустив.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Переказ скорочено Щоденник провінціала у Петербурзі (М. Є. Салтиков-Щедрін)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок