Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Петербург (Андрій Білий)

Переказ скорочено Петербург (Андрій Білий)

Назва:
Переказ скорочено Петербург (Андрій Білий)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
8,44 KB
Завантажень:
195
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Короткий переказ твору Петербург (Андрій Білий)
Аполлон Аполлонович Аблеухов сенатор вельми поважного роду: він має своїм предком Адама. Втім, якщо говорити про часи не таких віддалених, то у часи царювання Анни Іоанівни кіркіз-Кайсацкой мірза Аб-Лай поступив на російську службу, був названий на хрещенні Андрій і отримав прізвисько Ухов. Доводився він прапрадідом Аполлону Аполлоновичу.
Аполлон Аполлонович готується їхати до Установи, він головою був Установи і звідти циркуляри відправляв по всій Росії. Циркулярами він керував.
Аполлон Аполлонович вже встав, обтерся одеколоном, записав у «Щоденнику» - який виданий буде після його смерті - в голову прийшла думка. Він откушал кофію, спитав про сина і, дізнавшись, що син його Микола Аполлонович ще не вставав, - скривився. Щоранку сенатор розпитував про сина і щоранку кривився. Розібрав кореспонденцію і в бік відклав, не відкривши, що прийшло з Іспанії лист від дружини своєї Ганни Петрівни. Два з половиною роки тому подружжя розлучилося, виїхала Ганна Петрівна з італійським співаком.
Молодецький, в чорному циліндрі, в сірому пальті, на ходу натягуючи чорну рукавичку, збігає Аполлон Аполлонович з ганку і сідає в карету.
Карета полетіла на Невський. Полетіла у зеленому тумані уздовж у нескінченність устремившегося проспекту, повз кубів будинків з суворою нумерацією, повз циркулюючої публіки, від якої надійно захищений був Аполлон Аполлонович чотирма перпендикулярними стінками. Сенатор не любив відкритих просторів, не міг виносити зигзагоподібних ліній. Йому подобалася геометрична правильність кубів, паралелепіпедів, пірамід, ясність прямих, розпланування петербурзьких проспектів. Що виникають у тумані острова, в які встромлювались стріли проспектів, викликали в нього страх. Житель островів, різночинної, фабричний люд, мешканці хаосу, вважав сенатор, загрожують Петербургу.
З величезного сірого будинку на сімнадцятій лінії Василівського острова, спустившись по чорній, всіяною огірковими кірками сходах, виходить незнайомець з чорними вусиками. У руках вузлик, який він дбайливо тримає. Через Миколаївський міст йде в потоці людей - синіх тіней в сутінках сірого ранку - тінь незнайомця в Петербург. Петербург він давно ненавидів.
На перехресті зупинилася карета ... Раптом. Злякано підняв руки в рукавичках Аполлон Аполлонович, як би намагаючись захистити себе, відкинувся в глибину карети, вдарився об стінку циліндром, оголив голий череп з величезними відстовбурченими вухами. Полум'яніючий, заставлений на нього погляд впритул з каретою йшов різночинця пронизав його.
Пролетіла карета. Незнайомець ж далі був захоплений потоком людським.
Йшла по Невському пара за парою, слів обривки складалися у фрази, заплітала невська плітка: «Збираються ...», «Кинути ...», «У кого ж ...», «У АБЛ ...». Провокація загуляла по Невському, провокацією обернулися слова в незнайомцеві, провокація була в ньому самому. «Дивіться, яка сміливість, Невловимий», - почув незнайомець у себе за спиною.
З осінньої вогкою в ресторанчик входить незнайомець.
Аполлон Аполлонович в цей день був якось особливо зосереджений. Розігралися пусті думки, завелася мозкова гра. Згадує, що бачив він незнайомця у себе в будинку. З мозковий гри сенатора, з ефемерного буття вийшов незнайомець і утвердився в реальності.
Коли незнайомець зник у дверях ресторанчика, два силуети здалися; товстий, високий, явно виділявся складанням і поруч паршивеньких фігурка низькорослого панок з величезною бородавкою на обличчі. Долітали окремі фрази їх розмови: «Сенатору Аблеухову видати циркуляр ...», «Невловимі ж належить ...», «Миколі Аполлоновичу належить ...», «Справа поставлена як годинниковий механізм ...», «Отримували б платню».
У дверях закладу показалась постать неприємного товстуна, незнайомець обернувся, особа дружньо помахала йому котикових шапкою. «Олександр Іванович ..», «Липпанченко». Особа сідає за стіл. «Обережніше», - попереджає його незнайомець, зауваживши, що товстун хоче покласти свій лікоть на газетний лист: лист накривав вузлик. Губи Липпанченко затремтіли.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Інше на тему: Переказ скорочено Петербург (Андрій Білий)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок