Головна Головна -> Інше українською -> Макроекономіка -> інша робота безкоштовно: Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів

Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів / сторінка 20

Назва:
Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
58,29 KB
Завантажень:
126
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35 
Наприклад, у таких країнах, як Бельгія, Франція, Нідерланди (див.: Mauro Cappelletti, International Encyclopedia of Comparative Law, Volume XVI, Civil Procedure, p. ), кількість арбітрів має бути непарною. Якщо сторони домовилися про парну кількість арбітрів, арбітри мають обрати додаткового арбітра, який буде головуючим.
Сторони мають право назвати конкретну особу або осіб, які у випадку виникнення спору виступатимуть арбітрами. Проте така деталізація може негативно відбитися на арбітражній угоді загалом, якщо, наприклад, особа, яку призначено арбітром, помре або відмовиться діяти як арбітр.
Цілком припустимим є застереження щодо національності арбітрів, в якому встановлюється, що арбітри повинні мати певну національність або, навпаки, не мають належати до певної національності.
Сторони також можуть обумовити наявність певної професійної кваліфікації або технічних знань у певній галузі, володіння певної мови арбітром. Зауважимо, що такі вимоги мають бути розумними та чіткими, і не містити занадто великої кількості обмежень, адже вони можуть призвести до краху всього процесу.
Англійський Акт про Арбітраж 1996 р. надає високий ступінь автономії. Сторонам дозволено обумовити матеріальне право, що застосовується до контракту. За відсутності згоди сторін вони можуть домовитися про те, що склад арбітрів вирішуватиме спір відповідно до міркувань, які вони вважають доцільними. Сторони не мають права встановлювати порядок розподілу витрат до виникнення суперечки. Сторони також можуть домовитися про обмеження підстав для оскарження арбітражного рішення, винесеного міжнародним арбітражем.
Отже, викладене дозволяє дійти висновку, що арбітражне застереження, таке невелике за обсягом, містить чималу кількість важливих для сторін питань, яким слід приділяти серйозну увагу. Наслідками некоректно складеного арбітражного застереження може стати витрата часу та грошей, в розмірі, аналогічному розміру витрат при розгляді спору національним судом. При складанні арбітражного застереження завжди необхідно пам’ятати, що метою цього пункту договору є вирішення спорів, а не їх створення.
Французьке арбітражне законодавство надає високий рівень автономії сторонам та арбітражу у проведенні міжнародного арбітражу. Сторони мають право вибрати матеріальне та процесуальне право. За відсутності положення про матеріальне право, за яким вирішуватиметься спір, французьке арбітражне законодавство надає арбітрам право вирішити його згідно з відповідними торговими звичаями та нормами права, які вони вважають доречними. Французьке законодавство містить обмежену кількість підстав для оскарження рішення. Для того щоб виконати арбітражне рішення, необхідно, щоб його засвідчив державний суд.
3.5 Скандинавський підхід» до інституту застережень
Об'єднання правових систем скандинавських країн в одну групу (підтип) обумовлено спільністю їх генези і сучасного роз-витку. Регіонами поширення північноєвропейського права є Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Географічне вони близькі до країн романо-германського типу правової системи. Проте, на відміну від нього, ця група правових систем не зазна-ла глибокого впливу римського права. Вона зазнала його лише частково — так само, як і впливу торгових звичаїв міст-держав німецького узбережжя Балтики за часів середньовіччя [41, c.44].
Вплив римського права на скандинавські країни був опосередкованим — через континентальне право. У дусі цього права нормативно-правовий акт (закон) визнано головним джерелом права. Водно-час з цим істотну увагу приділено судовій практиці, поширеній у країнах загального права, і визнано роль судового прецеденту. Інші властивості загального права (правило прецеденту, техніка судових доказів, пріоритет процесуального права над матеріаль-ним правом і т.ін.) не знайшли підґрунтя для свого зростання. Автономність і самобутність скандинавської групи правових си-стем потребує їх розгляду за межами як загального права, так і континентального типу права.
Основи єдності в нормах скандинавських країн були закла-дені ще у XII ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35 
Інше на тему: Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок