Головна Головна -> Інше українською -> Макроекономіка -> інша робота українською: Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів

Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів / сторінка 33

Назва:
Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
58,29 KB
Завантажень:
126
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35 
Міжнародний Суд відіграє одну з ключових ролей в забезпеченні ефективності міжнародно-правових норм і виступає гарантом недоторканості інтересів держав, захист яких забезпечений згідно з основоположними принципами міжнародного права.
7. У своєму рішенні, прийнятому в травні 1980 року, суд постановив, що Іран зобов'язаний звільнити заручників, повернути посольські приміщення Сполученим Штатам і виплатити відшкодування. Суд не встановив суму цього відшкодування, оскільки згодом в 1981 році сторони уклали Алжирські угоди, відповідно до яких американські заручники були нарешті звільнені.
8. Згідно зі ст. 7 Типового Закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж від 21 червня 1985 р. (далі – Типовий Закон) арбітражна угода – це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражне застереження, що є частиною договору, має трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Принцип автономності (самостійності) арбітражної угоди закріплено в ст. Типового Закону та визнано у більшості країн світу (виключенням є Турція та деякі арабські країни). Згідно з цим принципом питання про дійсність арбітражного застереження вирішується окремо і незалежно від факту дійсності або недійсності договору, в якому воно міститься. Винесення арбітражем рішення про недійсність договору не в силу закону до недійсності арбітражного застереження.
9. Об'єднання правових систем скандинавських країн в одну групу (підтип) обумовлено спільністю їх генези і сучасного роз-витку. Регіонами поширення північноєвропейського права є Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Географічне вони близькі до країн романо-германського типу правової системи. Основними джерелами (формами) права скандинавських країн є такі: 1). Закони. Поділяються на конституційні і звичайні. 2). Підзаконні акти, прийняті урядом у порядку делегованого законодавства (у Швеції їх кількість перевищує кількість зако-нів, прийнятих парламентом-риксдагом). 3). Підзаконні акти міністерств і відомств. 4). Правовий звичай, Визнається допоміжним юридичним джерелом права. Здебільшого застосовується у сфері торгового і морського права. Посилання на звичай включаються у тексти відповідних договорів.На території Гренландії місцевий правовий звичай почасти діє у сфері цивільно-правових відносин поряд із датськими за-конами. Він регулює правові наслідки шлюбу. До прийняття Кри-мінального кодексу 1954 р. у Гренландії застосовувалися звичаї, що ґрунтувалися на усних переказах. У Ісландії зберегли зна-чення правові звичаї стародавнього походження, зібрані у «гра-гас». 5). Судовий прецедент. Є важливим і не завжди тільки допо-міжним джерелом права. Його роль є особливо значною в Данії і Норвегії, менше — у Швеції. Пояснюється це тим, що в Данії і Норвегії деякі правові інститути в сфері цивільного обороту, цивільних правопорушень законодавче не врегульовано. У Да-нії, наприклад, є деякі важливі законодавчі акти (закони про реєстрацію земель 1926 р., про купівлю-продаж товарів 1906 p., про страхування 1930 р., про торгівлю 1966 p.), проте цивільно-правові відносини регулюються переважно нормами прецедентного права. Закони також зазнали впливу прецедентного права. У них не визнається форма укладення договорів. Через відсут-ність законодавчих актів про цивільні правопорушення застосо-вуються норми прецедентного права, побудовані на принципі винної відповідальності. Ці норми лише у виключних випадках припускають відповідальність за дії інших осіб. 6). Принципи права. Використовуються як джерело права при розгляді конкретної справи
10. У національне законодавство України про міжнародні договори входять такі нормативно-правові акти: — Конституція України від 28 червня 1996 року; — Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори»; Закон України від 10 грудня 1991 року «Про дію міжнародних договорів на території України»; — Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35 
Інше на тему: Магістерська робота Застереження до міжнародних договорів

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок