Головна Головна -> Інше українською -> Медицина та здоров'я -> Колагенози.

Колагенози.

Назва:
Колагенози.
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
10,40 KB
Завантажень:
490
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Тема лекції: Колагенози.


План лекції
Актуальність теми. Розповсюдженність колагенозів.
Червоний вовчук: етіопатогенез, клініка, лікування.
Склеродермія: етіопатогенез, клініка, лікування.
Дерматоміозит: етіопатогенез, клініка, лікування.
Актуальність теми. Розповсюдженність колагенозів.
При більшшості системних захворювань спостерігається більш чи менш розповсюджене чи обмежене ураження шкірного покриву. Висипання можуть домінувати над іншими симптомами. Внаслідок цього дерматолог нерідко є тим лікарем, який вперше встановлює діагноз колагенозу і в подальшому лікує хворого. Зідси і природня необхідність вміти лікарю-дерматологу розпізнати ці захворювання, а також правильно назначити лікування.
У даний час відзначється тенденія до росту колагенозів, зокрема серед чисел хворих дематозами 1,48 % складають хворі на червоний вовчук, поширеність склеродермії складає 32 – 45 випадків на 100 000 населення, дерматоміозитом хворіють 5 чоловік на 1 млн. населення.
ІІ. Червоний вовчук: етіопатогенез, клініка, лікування.
Червоний вовчук – системне захворювання з невиясненою етіологією і складним патогенезом, вираженою фоточутливістю. Частіше зустічаєтся у молодих жінок. Характеризується поліморфізмом клінічних проявів і висипаннями переважно на не захищених від сонця ділянках шкірного покриву.
Етіологія і патогенез досі залишаються невиясненими. Існує кілька концепцій відносно етіологічного чинника даного захворювання. Зокрема:
Вірусна концепція.
Імунологічна концепція.
Генетична концепція.
Найбільш ппереконливими є матеріали, які свідчать про імуногенетичний характер червоного вовчка. До теперішнього часу не встановлено, які конкретні фактори генетично детерміновані: схильність до аномальної активації В-клітин чи імунної відповіді на нуклеарні чи лімфоцитарні антигени.
В патогенезі даного захворювання провідними є імунні реакції, скеровані роти власних тканин. Про це свідчить наявність високих титрів і значної різноманітності антитіл: антинуклерні атитіла. Антицитоплазматичні антитіла до РНК, мітохондрій, рибосом, антилімфоцитарні, антифосфліпідні, органоспецифічні анитіла, антиіла до колагену еритроцитів лейкоцитів, тромбоцитів тощо. Важливе значення в патогенезі має нейрогуморальна регуляція. Зокрема досліджений звязок між степенем зниження рівня тестостерону у мужчин і активністю процесу у чоловіків, та порушення спввідошень фракцій естрогенів у жінок. Також виявлені порушення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що супроводжується зниженням глюкокортикоїдної, мінералокортикоїдної та андрогенної функції наднирників. Не дивлячись на відсутність якоїсь конкретної зовнішньої причини даного захворювання, існує декілька факторів, які можуть ініціювати загострення. До них, насамперед, відносяться сонячне світло, медикаменто-ендокринні чинники, інфекція.
З часів М. Капосі в дерматології існує класифікація, яка грунтується на основі гостроти протікання процесу розрізняють форми:
Хронічний червоний вовчук:
- обмежений (дискоїдний)
- дисемінований (множинний)
гострий (системний) червоний вовчук.
Дискоїдний червоний вовчук – найбільш розповсюдженна форма захворювання. За звичай виникає у молодих, причому у жінок вдічі частіше, ніж у мужчин. Найбільш типова локалізаія – шкіра відкритих ділянок, особливо виступаючі частини обличчя: спинка носа, лоб, вушні раковини, червона кайма губ, область декольте.
Харатерна тріада симптомів: еритма, гіперкератоз, атрофія. Протікання процесу стадійне. В І стадії (еритематозній) з’являються 1 –2 дрібних, злегка набряклих плям, які чітко контуровані. Колір їх рожевий, інколи з лівідним відтінком, і телеангіктазіями в центрі. Поширюючись і зливаючись, вогнища по обрисах нагадують метелика, спинка якого розміщується на носі, а крила – на щоках.
В ІІ стадії (гіперкератозно-інфільтративній) основа вогнищ інфільтрується, в центрі з’являютья дрібні, азбестовидні, щільні луски.
В ІІІ стадії (атрофічній) в центрі вогнища ураження формується атрофія.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Інше на тему: Колагенози.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок