Головна Головна -> Інше українською -> Медицина та здоров'я -> Клініка і діагностика периферичного лімфаденіту

Клініка і діагностика периферичного лімфаденіту

Назва:
Клініка і діагностика периферичного лімфаденіту
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,96 KB
Завантажень:
255
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Клініка і діагностика. Перебіг периферичного лімфаденіту буває неускладнений і ускладнений. Найчастіше уражаються шийні та підщелепні лімфатичні вузли, рідше – пахвові, пахові.
При неускладненому перебігу іноді хворі випадково виявляють у себе збільшені лімфатичні вузли. У декого спостерігаються за-гальна слабість, втомлюваність, пітливість, періодично субфебрильна температура тіла. При огляді й пальпації знаходять ізольовані лімфатичні вузли або їх конгломерати діаметром від 0,25 см до 1 см, еластичні, дещо болючі при пальпації, рухомі або зрощені з підшкірною клітковиною, перифокальним набря-ком. На фоні лікування вузли поступово зменшуються, стають рухомими, частково ущільнюються.
При ускладненому перебігу температура тіла у хворого підви-щується, лімфатичні вузли збільшуються за розмірами, зрощу-ються з підшкірною клітковиною, шкіра над ними стає синюшною, тоншає. З'являється флюктуація, утворюється нориця, через яку виділяються розріджені казеозні маси. Якщо фістула в подальшо-му загоюється, на її місці утворюються рубці з характерними перемичками і сосочками. У ділянці ущільнених лімфатичних вузлів при рентгенологічному дослідженні деколи можна виявити дрібні кальцинати, що підтверджує туберкульозну природу захворювання.
Зміни гемограми залежать від фази і гостроти перебігу захворю-вання. У гострій фазі лімфаденіту спостерігають невеликий лейко-цитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфопенію, збільше-ну ШОЕ. При хронічному тривалому рецидивуючому перебігу може розвинутися гіпохромна анемія.
Туберкулінові проби у хворих позитивні, при первинному ту-беркульозі – гіперергічні. У незрозумілих випадках можна зробити підшкірну туберкулінову пробу (Коха). Позитивна загаль-на (підвищення температури тіла, поява патологічних змін у гемограмі) або вогнищева реакція (припухання лімфатичних вузлів збільшення болючості) характерні для активного туберкульозу.
Для підтвердження туберкульозної етіології лімфаденіту дослі-джують на МБТ виділення із нориць або рідкий вміст лімфатич-ного вузла, отриманий при його пункції. У нез'ясованих випад-ках проводять пункційну або оперативну біопсію лімфатичного вузла. Знаходження елементів туберкульозної гранульоми і казеозу підтверджують діагноз.
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів необхідно диференціювати з лімфаденітами, спричиненими банальною інфек-цією, лімфогранулематозом, метастазами пухлини, доброякіс-ними новоутворами. Для встановлення діагнозу необхідне повне обстеження хворого, проте вирішальне значення в багатьох ви-падках мають результати гістологічного дослідження матеріалу, взятого під час біопсії лімфатичного вузла.
Лікування здійснюють за загальними принципами хіміотерапії. Перевагу надають препаратам, що добре проникають у ткани-ни – ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду. Можливе додатко-ве введення протитуберкульозних препаратів методом електро-форезу. Якщо утворилися нориці, накладають пов'язки з розчи-нами ізоніазиду або рифампіцину. Застосовують також ендолімфатичне й регіонарне лімфотропне введення протитуберку-льозних препаратів. Загальна тривалість антибактеріальної тера-пії – 6-8 міс. При безуспішному консервативному лікуванні уражені лімфатичні вузли видаляють оперативним методом.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Клініка і діагностика периферичного лімфаденіту

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок