Головна Головна -> Інше українською -> Мовознавство -> Комунікативна компетенція як система мовленнєвих іншомовних умінь та навичок

Комунікативна компетенція як система мовленнєвих іншомовних умінь та навичок

Назва:
Комунікативна компетенція як система мовленнєвих іншомовних умінь та навичок
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
5,14 KB
Завантажень:
175
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Комунікативна компетенція як система мовленнєвих іншомовних умінь та навичок

Комунікативна компетенція є складним, системним утворенням. За твердженням Р.Белла, у сучасній соціолінгвістиці її розуміють саме як систему, що виконує функцію балансування існуючих мовних форм, які визначаються з опорою на мовну компетенцію комуніканта на тлі певних соціальних функцій [18]. А відтак, починаючи з 80-х років, з'являються окремі моделі її як системи (M.Canale, G.Caspar, R.Clifford, K.Faersh, MHalliday, G.Manby, S.Savignon, M. Swain, G. Widowson). Розглянемо деякі з них. У 1980 p. М.Кенел та М.Свейн запропонували структуру комунікативної компетенції, що складається з чотирьох компонентів (видів компетенції):
1) дискурсивна компетенція — здатність поєднувати окремі речення у зв'язне усне або письмове повідомлення, дискурс, використовуючи для цього різноманітні синтаксичні та семантичні засоби когезії;
2) соціолінгвістична компетенція — здатність розуміти і продукувати словосполучення та речення з такою формою та таким значенням, які відповідають певному соціолінгвістичному контексту ілокутивного акту комунікації; (ілокутивний акт - втілення у висловлюванні, породжуваному в ході мовлення, певної комунікативної мети; цілеспрямованість; функція впливу на співрозмовника [39, 141].)
3)   стратегічна компетенція — здатність ефективно брати участь у спілкуванні, обираючи для цього вірну стратегію дискурсу, якщо комунікації загрожує розрив через шум, недостатню компетенцію та ін., а також адекватну стратегію для підвищення ефективності комунікації;
4)   лінгвістична компетенція — здатність розуміти та продукувати вивчені або аналогічні їм висловлювання, а також потенційна здатність розуміти нові, невивчені висловлювання.
Л.Бахман і А. Палмер у 1982 р. запропонували таку модель комунікативної компетенції:
1) лінгвістична компетенція (складається з організаційної, прагматичної, функціональної та соціолінгвістичної компетенції);
2) стратегічна компетенція;
3) психомоторні уміння, когнітивні процеси.
Пізніше Л.Бахман додав ще ілокутивну компетенцію — здатність належним способом формувати ілокутивний (мовний) акт (попросити щось, запросити, поінформувати когось) відповідно до ситуації спілкування.
Модель М.Халідея виходить із взаємозв'язку трьох "світів" - тексту, його ідеї (концепції) та інтерпретаторів. Учений зробив припущення, що "світи" тексту та його ідеї, тобто норми та змісту речень тексту, мають інший ступінь визначеності, ніж "світ" інтерпретаторів, тобто учасників комунікації [41].
Модель Р.Кліффорда називають трисекційною, оскільки володіння нерідною мовою за цією моделлю визначається трьома компонентами: функцією, тематикою та точністю у комунікативних актах.
М.М.Вятютнєв пропонує розглядати лінгвістичну, психологічну та соціолінгвістичну компетенції як складові комунікативної компетенції.
В.О.Коккота подає таку модель комунікативної компетенції:
1) фонологічна компетенція;
2) лексико-граматична компетенція;
3) соціолінгвістична компетенція;
4) країнознавчі знання, навички й уміння, що забезпечуються дискурсивною, ілокутивною та стратегічною компетенціями. До країнознавчої компетенції він відносить і лінгвокраїнознавчу компетенцію — знання та правила використання таких іншомовних слів і висловів, що називають предмети, явища, факти, ідеї, яких або немає у своїй країні, або називаються вони інакше, тобто безеквівалентних слів та виразів [34,19-20].
Н.І.Гез вважає, що складовими комунікативної компетенції є:
1) вербально-комунікативна компетенція;
2) лінгвістична компетенція;
3) вербально-когнітивна компетенція;
4) метакомунікативна компетенція [10, 17].
В.М.Топалова пропонує таку модель комунікативної компетенції:
1) країнознавча компетенція;
2) соціолінгвістична компетенція;
3) лінгвістична компетенція;
4) дискурсивна компетенція;
5) стратегічна компетенція;
6) ілокутивна компетенція [39, 14].
Аналіз наведених моделей комунікативної компетенції переконливо свідчить про те, що всі вони побудовані на засадах системного підходу, який передбачає дослідження комунікативної компетенції як системи, визначення її внутрішніх якостей, зв'язків і відношень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Комунікативна компетенція як система мовленнєвих іншомовних умінь та навичок

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок