Головна Головна -> Інше українською -> Педагогіка -> Світлиця Шевченкового заповіту

Світлиця Шевченкового заповіту

Назва:
Світлиця Шевченкового заповіту
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
7,03 KB
Завантажень:
171
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Світлиця Шевченкового заповіту
(Сценарій тематичного вечора)
Над дошкою — портрет Шевченка, прикрашений рушником, нижче — гілки калини.
На столі на вишитому рушнику пучок колосків, свічка в свічнику, гусяче перо, аркуші паперу. Один з кутків класу імітований під селянську світлицю — піч, лава, стіл, у кутку ікона.
Вступне слово вчителя. Шевченків «Кобзар»... Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака. Духов-ну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь^світ. Ім'я Тараса Шевченка стало символом на-шого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.
Світло в кімнаті пригасає, освітлюється тільки ку-точок селянської хати. До хати заходять мати і хлопчик в українських строях.
Хлопчик. Стомилися, матусю?
Мати. Нічого, синку. Де руки й охота, там спора ро-бота. А без роботи, кажуть, і день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й батько надійде (порається біля печі).
(Заходить батько, вітається.)
Батько. Вечеря готова?
Мати. Готова.
(Батько відрізує всім по скибці хліба. Вечеряють. Мати прибирає зі столу.)
Батько. А почитай-но, синку, «Кобзаря».
Хлопчик дістає з-за ікони томик Шевченка. Читає:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Схиляються над «Кобзарем».


На авансцену вихо-дять читці.
1. А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Сніги колишуться над нею...
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
2. По «Кобзарю» отім старім
Учились грамоті щасливо;
Росли задумані від «Дум»,
Гострили гнів за Катерину
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину.
Нам снились Ґонтині сини,
Що батько вбив за честь і волю, —
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва, в нашу долю.
Хор виконує «Реве та стогне Дніпр широкий».
3. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шля-хи професорам і книжним ученим.
4. Десять літ він томився під вагою російської солдат-ської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять пе-реможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.
Хор тихо виконує «Думи мої». Читці продовжують.
5. Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині <...>
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! Злої!
6. В похилій хаті, край села, Над ставом, чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем.
Ведучі непомітно виходять у глибину імпровізованої сцени. Виходить мати і малий Тарасик.
Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово — і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди — з краю в край
Панує рабство ненависне.
Тихо лине пісня «Садок вишневий коло хати».
Тарас. ...В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
А ми Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята...
Мати і Тарас виходять під слова ведучої.
Ведуча.
Тяжко, важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться, —
Хоч з гори та в воду...
В того доля ходить полем,
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Світлиця Шевченкового заповіту

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок