Головна Головна -> Інше українською -> Педагогіка -> УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Назва:
УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
11,45 KB
Завантажень:
336
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
м. Івано - Франківськ
УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Широке залучення народу до управління справами держави потребує підготовки до активної громадської діяльності в незалежній Україні якомога більшої кількості молодих людей. Надзвичайно важливу роль у процесі становлення особистості відіграє школа і, зокрема, участь дітей в учнівському самоврядуванні.
У сучасній педагогічній науці проблеми учнівського самоуправління розглянуто в різних аспектах: вивчено механізми виникнення й розвитку самовря-дування як результату управління вихованням дітей у колективі (І. Козлов, В. Коротов, Б. Ліхачов, Г. Цибулько); узагальнено досвід учнівського самоврядування, різноманітність форм його організації (С. Білоусов, М. Красовицький, М. Приходько, М. Сметанський), проблеми учнівського самоврядування у вітчизняній педагогічній теорії й практиці (В. Бобрицька, Б. Набока, Л. Тищенко).
Питання учнівського самоврядування завжди цікавило педагогів. Воно пройшло складний шлях становлення й розвитку. Ідеї дитячого самоврядування знаходимо ще у “Школі радості” Вітторіно де Фельтре (епоха Відродження). Вони використовувались в епоху Селянської війни першої половини ХVІ ст. У цей же час німецький вчений В. Троцендорф займався організацією перших “шкільних республік” і залучав своїх учнів до управління школою. Він організовував самоуправління на зразок давньоримської системи.
Наступну спробу запровадження учнівського самоуправління пов’язують з іменем швейцарського педагога Мартіна Планти (1761 р.). Педагог намагався розвивати в учнів семінарії громадські та особисті позитивні якості, запровадити громадський контроль за їх поведінкою, розвивати в дітей почуття справедливості, готувати своїх вихованців до публічних виступів, допомогти їм ознайомитися з державним устроєм римлян та краще зрозуміти їх історію.
Через півстоліття у Швейцарії Ф. Фелленберг зробив нову спробу запровадження учнівського самоуправління: він організував його у промисловій школі для бідних у Хофвілі. Педагог всіляко підтримував ініціативу учнів і був дуже задоволений нововведенням, оскільки діти взяли на себе багато обов'язків, які не були безпосередньо пов’язані з навчанням [2].
Аналіз джерельної бази дає підстави констатувати, що елементи учнівського самоуправління активно використовувалися в діяльності братських шкіл. Коріння його сягає глибинної демократичної традиції українського народу: князівська влада в часи Київської Русі була обмежена волевиявленням громади; гетьманська посада на Україні була виборною і гетьман мав великі повноваження, проте не вирішував нічого без “воєнної ради” [4, 302]. Аналіз статутів братських шкіл свідчить про демократичні та самоврядні тенденції в їх діяльності. Дані навчальні заклади готували дітей до участі в громадському житті через виконання певних обов’язків на різних виборних посадах.
Елементи учнівського самоуправління простежуються в шкільництві Запорізької Січі. В січових школах панувало “курінне управління”, що є, по суті, учнівським самоуправлінням. Школярі обирали із свого середовища отамана і згодом на власний розсуд або залишали його на цій посаді, або переобирали. Кращі учні старших класів ставали помічниками вчителя, перевіряли підготовку молодших школярів до уроків. На кожний тиждень призначалися чергові, які зобов’язані були замести в класі, затопити піч, стежити за тим, хто заходить до школи і виходить з неї. Чергові також мали вести облік тих, хто погано вчився, порушував дисципліну, непристойно поводився у церкві та на вулиці [11, 9].
У середині ХІХ ст. російський педагог М. Пирогов виробив “Правила про порушення та покарання учнів гімназій Київського навчального округу” і запровадив учнівське самоврядування в Київському навчальному окрузі [14, 120-136]. Відповідно до цих правил, учні мали можливість обговорювати вчинки товаришів, висловлювати власну думку щодо їх поведінки. У практику роботи гімназій педагог ввів товариські суди.
Небувалого розмаху набуло учнівське самоврядування в Америці на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Інше на тему: УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок