Головна Головна -> Інше українською -> Політологія -> Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти

Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти

Назва:
Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
68,90 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
В контексті комунікативних особливостей парламентського дискурсу, основних форм його артикуляції в інформаційному просторі суспільства набуває особливої ваги дослідження умов створення, поширення та впливу політичної реклами, яка стає провідним засобом політичної комунікації у період парламентських виборів.

Виборчий процес є потужним засобом політичної структуризації суспільства, важливим показником електоральних настроїв та ефективності усіх складових громадянського суспільства. Досвід реалізації виборчого права на теренах СНД та в країнах Балтії розкрив багато проблем у механізмі народного волевиявлення, активізував пошук оптимальних, як з точки зору історичних, національних традицій, так і з позицій реалій сьогодення, моделей формування вищих органів державної влади. Вдосконалення виборчого законодавства неминуче актуалізує проблему типології соціальних конфліктів, інституалізації суб’єктів громадських ініціатив, класифікації виборчих технологій. І це цілком природно, оскільки „людство не знайшло інших механізмів удосконалення влади, ніж вибори” [1].

Водночас і сам порядок організації та проведення виборів потребує постійного вдосконалення. Практика законотворчої діяльності в частині виборчого законодавства відбиває доволі сталу тенденцію до підвищення дієвості нормативно-правової бази, що регламентує виборчий процес в Україні. Проте для кожної чергової виборчої кампанії каменем спотикання вже традиційно залишається понятійний апарат процедури забезпечення та проведення передвиборчої агітації. До речі, це явище не є нашим ексклюзивним надбанням, вадою, властивою тільки українському правовому дискурсу. Наприклад, російський дослідник С. Лисовський пропонує поширити на політичну рекламу відоме визначення А. Деймана: „Реклама — це оплачуване єдиноспрямовуване та неособисте звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв’язку, що агітує на користь товару, марки фірми, підприємства, кандидата, уряду” [2]. Має рацію О. Ольшанський, коли звертає увагу на вразливість цього доволі поширеного визначення [3]. По-перше, „оплачуваність” політичної реклами часто має доволі варіативний характер. По-друге, політична реклама не завжди знеособлена. Досвід політичної боротьби засвідчує ефективність персоніфікованих звернень, причому не лишень від суб’єкта, а й до об’єкта повідомлення. У зв’язку з цим прийнятним для конкретизації поняття „політична реклама” вбачається застосування її визначення як особливого каналу передачі інформації від комунікатора до реципієнта в політичній кампанії [4]. Ця особливість характеризується такими ознаками:

• дискретний характер комунікації;

• контроль керівництва політичної кампанії за процесом створення інформаційного продукту;

• рекламний продукт надходить до реципієнта без перекручень і купюр;

• наявність платної основи для офіційного розміщення політичної реклами у ЗМК.

З позицій політичної психології реклама — це певний спосіб формування окремих видів масової поведінки, що створюється елементами політичної еліти для досягнення своєї мети. З огляду на те, що будь-які рекламні акції, пов’язані з формуванням електоральної поведінки, різняться через конкретно-історичні, психологічні, етнічні та інші особливості, а також залежать від суб’єктно-об’єктних характеристик політичної реклами, передовсім в частині її професіоналізації, природним є розпорошеність родових ознак такої форми політичної комунікації. Саме в такому ракурсі політологи і розглядають політичну рекламу [5]. Вочевидь, цього недостатньо: оцінювати політичну рекламу як форму політичної комунікації можна у випадку надання їй ознак, які дозволять класифікувати її як чітко структурований процес за допомогою єдиного понятійного апарату. Проте поняття „політична реклама” таким поки що не є. Воно перебуває в ракурсі становлення політичної термінології, що сягає своїми коріннями в теорію і практику трансформації конвенційних понять (концептів) в процесі еволюції суспільних відносин. Під конвенційними поняттями (концептами) мають на увазі слова, в основі семантики яких є договір про довербальний контекст їх використання [6]. Отже, ці поняття циркулюють в масовій свідомості в повсякденній практиці в окремих галузях знань і людської діяльності, але можуть бути суперечливими, в усякому разі не тотожними, при переході із однієї терміносистеми до іншої. Така тенденція доволі чітко простежується у співвідношенні понять, що обслуговують розділ „передвиборча агітація” Закону України „Про вибори народних депутатів України”.

Структурний аналіз класифікатора „передвиборча агітація” у засобах масової інформації, що, за законом, проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, „круглих столів”, прес-конференцій, інтерв’ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень, розкриває нездоланну поки що проблему порушення логічних норм поділу понять за принципами єдиної основи та їх взаємовиключення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Інше на тему: Політична реклама як комунікативна складова формування парламентської еліти

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок