Головна Головна -> Інше українською -> Право -> Загальні методичні вказівки

Загальні методичні вказівки

Назва:
Загальні методичні вказівки
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
21,10 KB
Завантажень:
211
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Розвиток і поступ науки залежить від загальної атмосфери у країні, суспільно-політичного клімату Цей постулат особливо яскраво унаочнює наше сьогодення Десятиліття командно-бюрократичних методів керівництва згубно вплинули і на історико-правову науку Від неї вимагалося головним чином пропагувати нерідко вигадані успіхи і досягнення соціалістичної системи Це і призвело до однобічного зображення минулого без об’єктивного вивчення і серйозного розкриття труднощів та суперечностей історичної у тому числі й історико-правової науки. А не знати історії за словами давньоримського політичного діяча оратора і письменника Марка Туллія Ціцерона - бути завжди недоростком. Розвиваючи цю думку відомий український поет академік Максим Рильський у передмові до книги і Шаповала “В пошуках скарбів” зазначав: “Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу той сам не годен пошани”.

Зміни у розвитку юридичної науки потребують докорінного концептуального переосмислення процесу розвитку держави права України, що тривалий час перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій, а згодом - Радянського Союзу. Принцип історизму зобов’язує об’єктивно розглядати і аналізувати явища державно-правового життя як у минулому, так і в сучасній дійсності. Об’єктивність - наріжний камінь у викладі історико-правознавчих проблем. Завдання науковців - усунути білі плями у висвітленні минулого держави і права українського народу. Зокрема, особливу увагу треба звернути на аналіз державно-правової практики в період радянської влади, на суперечності і тенденції розвитку законодавства, на політико-правові причини формування адміністративно-командної системи в кінці 20-х і на початку 30 - х років XX століття у республіках колишнього Радянського Союзу, в тому числі й в Україні та згубний вплив культу особи на розвиток народовладдя.

Утворення незалежних держав на території колишнього СРСР - це не тільки явище історичної закономірності розпаду багатонаціональної імперії і реалізації права на самовизначення. Це і наслідок тривалого насаджування ідеологи і політичної практики етнічного націоналізму. Крах тоталітарно-репресивного комуністичного режиму, де політика і право, наука і культура, власне, всі сфери суспільства підганялися під заідеологізовані стереотипи, був зумовлений самою історією. А історія - це пам’ять людського суспільства, свідомість і совість, засіб самоочищення, виховання прийдешніх поколінь. Як зазначав видатний український вчений, громадський і державний діяч М. Грушевський, “є події що по короткім часі мають виключно історичне, сказати б, антикварне значення: є знов такі, що служать вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, створюють для них цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають боєвим прапором для віків, святощами для одних і страхом для других”.

Історія держави і права України є однією з правових дисциплін, яку вивчають на І курсі денної і заочної форм навчання. Вона охоплює розвиток усіх галузей права, всі аспекти еволюції держави, її механізм, форму державної єдності та ін.

Курс історії держави і права України (це однаковою мірою стосується і курсу історії держави і права зарубіжних країн) є своєрідним вступом до спеціальних юридичних дисциплін (конституційне, цивільне, трудове, кримінальне, процесуальне право та ін.) і ґрунтовне їх вивчення, у тому числі глибокий аналіз важливих законодавчих актів, потрібне не лише для підвищення якості історико-правової підготовки студентів та їх загальної правової культури, але й для всестороннього глибокого усвідомлення галузей діючого права. А право як відомо зумовлене економічним ладом суспільства, його соціально-політичною структурою, зазнає впливу історичних традицій пануючої ідеологи, культури та інших факторів. Розбудова державності України є необхідною історичною передумовою піднесення національної культури, а державність, культура та освіта є беззаперечними пріоритетами суспільного розвитку.

Згідно з навчальним планом крім лекційного курсу з історії держави і права України проводяться групові семінарські заняття (від лат seminarium -розсадник). Їх мета - виробити у студентів уміння самостійно вивчати питання історії та теорії держави і права, аналізувати законодавчі акти, формулювати і обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу і навчальної літератури. Готуючись до семінару, студент вчиться обґрунтовувати і формулювати свої думки, працюючи на семінарському занятті - набуває навички публічних виступів, ведення дискусії, виявляє свої знання, наукову позицію та вчиться їх відстоювати, зміцнює впевненість в знаннях, переконаннях і свідомості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Інше на тему: Загальні методичні вказівки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок