Головна Головна -> Інше українською -> Право -> МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ

Назва:
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
8,52 KB
Завантажень:
312
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
НА ТЕМУ:
“МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ”


ПЛАН
1) МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ВІДНОСНО РЕЖИМУ АНТАРКТИКИ.
2) НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ І ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ АНТАРКТИКИ.
3) КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ МОРСЬКИХ ЖИВИХ РЕСУРСІВ АНТАРКТИКИ.
1. Міжнародно-правові акти відносно режиму Антарктики
Довгий час Антарктида стояла осторонь сучасної цивілізації. Однак з розвитком науково-технічного прогресу, зі створенням надійних морських суден зріс інтерес до Антарктиди промислово-розвинутих країн, які володіють потужним військо-морським флотом.
Вже на початку 20 ст. деякі держави почали виявляти претензії на територію континенту. Першою виступила Великобританія, яка намагалася проголосити суверенітет британської корони над окремими районами Антарктиди. За Великобританією пішли Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина. Економічна криза і дві світові війни в Європі відсунули економічний і територіальний інтерес Старого світу до Антарктиди. І тільки в 50-х роках почалося цілком закономірне міжнародне співробітництво з вивчення Антарктики. У зв'язку з цим була підготовлена і проведена з 15 жовтня по 1 грудня 1959 року у Вашингтоні Міжнародна конференція з Антарктики. Її учасниками були 12 держав, які до часу скликання Конференції безпосередньо вели наукові дослідження в Антарктиці. В їх число входили як держави, які видвинули територіальні претензії на антарктичні райони (Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція і Чилі), так і держави, які не признавали цих претензій (Бельгія, СРСР, США, Південно-африканський Союз та Японія). Конференція закінчилася підписанням 1 грудня 1959 року Договору про Антарктику. Договір набрав чинності тільки 23 червня 1961 року. На початку 90-х років учасниками договору були вже 35 країн світу.
Станом на 1 липня 1996 року у договорі вже брали участь 41 держава. Договір на довгий час визначив міжнародно-правовий режим Антарктики і став помітною подією в міжнародному житті того часу.
Договір про Антарктику 1959 року. Стаття І Договору про Антарктику встановлює: "Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї" (п. 1).
Договір проголошує волю наукових досліджень в Антарктиці. Стаття ІІ Договору говорить: "Воля наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво в цих цілях, як вони застосовувалися протягом Міжнародного геофізичного року, будуть продовжуватися".
Проблема встановлення правового режиму А. виникла на поч. 20 ст. у зв'язку з розширенням досліджень і посиленням інтересу до її практич. освоєнню і, насамперед, до використання її природних ресурсів. Капіталістичні держави неодноразово починали спроби вирішити цю проблему в однобічному порядку. У різний час Англія, Нова Зеландія, Австралія, Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина заявили про поширення свого суверенітету на окремі частини - сектора - А, однак це не одержало міжнародного визнання, викликало суперечки і зіткнення між державами, що претендують на ті самі райони А. (зокрема , суперечки між Англією, Чилі й Аргентиною).
СРСР завжди вважав, що правовий режим А, повинний бути визначений на основі угоди між зацікавленими державами з обліком їхніх законних прав і інтересів. У ноті Норвегії від 27 січня 1939 СРСР зарезервував свою позицію відносно держ. приналежності земель, відкритих і досліджених росіянами- мореплавцями і вченими на поч. 19 ст. Свою точку зору відносно держ. приналежності земель в А. зарезервували також США (у 1939) і Японія (у 1940). Разом з тим США прагнули розв'язати проблему режиму А. сепаратним шляхом, розраховуючи установити свою гегемонію над всієї А. У р. 1948 США почали неофіційні переговори з країнами, що висунули тер. претензії в А, однак це зустріло заперечують відношення з боку Норвегії, Чилі й Аргентини. Уряд СРСР у меморандумі від 7 червня 1950 заявило учасникам зазначених сепаратних переговорів про те, що воно не може прилягати законним будь-яке рішення про режим А.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Інше на тему: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок