Головна Головна -> Інше українською -> Література українська -> Поетична творчість В. Стуса

Поетична творчість В. Стуса

Назва:
Поетична творчість В. Стуса
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
9,35 KB
Завантажень:
88
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
УРОК
Поетична творчість В. Стуса


Мета: ознайомити учнів із творчістю В. Стуса, розкрити їм глибину і неповторність лірики поета, навчити розуміти філософську пое-зію та прищепити любов до неї; допомогти усвідомити значення творчості В. Стуса для української літератури.
Тип уроку: лекція з елементами аналізу поетичних творів.
Обладнання: портрет В. Стуса, збірка поезій, епіграф.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Повідомлення теми, мети уроку.
Епіграфом уроку хай будуть слова В. Стуса:
"...Жив, любив і не набрався скверни, ненависти, прокльону, каяття."
III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Оскільки поезія В. Стуса надзвичайно складна й не завжди посильна для аналізу учнями, то вчитель робить огляд поетичної творчості сам.
Матеріал для лекції.
У кінці 50-х років минулого століття готувалася до виходу збірка "Зи-мові дерева". В. Стус написав передмову — "Двоє слів читачеві". Зачита-ємо уривки з неї та обговоримо найцікавіші спогади В. Стуса, які стосу-ються його творчості.
Писати Василь почав рано, у перших віршах за межі дитячих вражень і юнацького кохання не виходив.
Роки юності — це роки надій і пошуків себе, мрій про щасливе май-бутнє — щасливе, а чому б йому не бути щасливим?
Нам є де йти — на хвилі, на землі —
Шляхи — немов обрії — далекі і прозорі.
...Хай юність догорить —
ми віддані життю, і нам віддасться в мові!
Такими оптимістичними бачаться майбутні життєві дороги у вірші "Не одлюби свою тривогу ранню" (1958).
Та зрілість — і поетична, і громадянська, і просто людська — прихо-дить до Василя швидко. Уже армійські вірші (1959-1961), хоч їх небага-то, та поезії років учителювання в Горлівці (1961-1963) засвідчують гли-бину художнього осмислення життя, плідні пошуки в галузі художньої форми. Читаємо поезії "Коли я один-однісінький", "Я знаю", "Навкруг Землі моєї кружляли мрії", "Сто років як сконала Січ".
(Звертаємо увагу на художні засоби у цих віршах.)
Серед ровесників, поетів-шістдесятників В. Стус виділявся органіч-ним злиттям у поезії інтелектуальної напруги, складності світовідтворення з істинно національним, що сягало глибин народної естетики, моралі, світобачення. Поезія Стуса тих років несе в собі прикмети часу. Поет розуміє, що
Минає час моїх дитячих вір
І я себе з тим часом проминаю,
І вже не віднайдусь.
("Минає час моїх дитячих вір").
У ряді віршів В. Стус розмірковує над сутністю людського існування, над пошуками шляхів у житті і боротьбі за вселюдську правду ("Молодий Гете", "Утекти б од себе геть світ за очі", "Не можу я без посмішки Івана").
Ці вірші можна зачитати на уроці. В. Стус готував до друку збірки "Круговерть" та "Зимові дерева". Але вони так і не побачили світу.
Поезії з цих збірок — це медитативні роздуми про те, як живе і як мусить жити людина, про невгасиму любов до України. У віршах циклу "Костомаров у Саратові" та інших поезіях звучить передчуття грядущої боротьби, неволі, трагічних шляхів, що не лише приведуть до смерті, але й загартують душу шевченківським гартом і незламністю, освітять їх сяйвом:
Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не проклену.
Хай життя — одне стернисте поле,
але перейти — не помину.
Дотягну до краю. Хай руками.
Хай на ліктях, поповзом — дарма,
душу хай обшмугляю об камінь —
все одно милішої нема
за цю утрачену й ледачу,
за байдужу, осоружну, за
землю цю, якою тільки й значу
і якою барвиться сльоза.
("Присмеркові сутінки опали").
Енергія почуття і віра у свою правоту, які звучать у цьому вірші, надають йому високого звучання справжньої поезії. Тут також чується ота вимоглива любов до рідної землі, яка не прощає їй гріхів, похибок, вимагає бути золотом найвищої проби, чистою, великою, тому й малює — нехай і побіжно — її образ штрихами-епітетами "ледача", "байдужа", "осоружна". Але сам він живе нею, цією "осоружною", за яку "милішої нема", тільки в любові до неї й чується людиною.
Мотив приреченості, трагічної долі, мотив самотності часто звучить у табірних поезіях В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Інше на тему: Поетична творчість В. Стуса

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок