Головна Головна -> Інше українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Сценарій О доле в’язня і трибуна, життя твоє зрідні тайфуну

Сценарій О доле в’язня і трибуна, життя твоє зрідні тайфуну

Назва:
Сценарій О доле в’язня і трибуна, життя твоє зрідні тайфуну
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,50 KB
Завантажень:
168
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Сценарій уроку
Літературно-музична композиція «О доле в’язня і трибуна, життя твоє зрідні тайфуну»


Обладнання: портрет Василя Стуса, прибраний рушником; книги «Не відлюбив свою тривогу ранню» (про В. Стуса); «Феномен доби» — В. Стуса про П. Тичину; фотографії, газетні матеріали.
Хід уроку Звучить пісня на слова Т. Шевченка «Породила мати сина». Учениця 1.
Василю, Василю, зозуля кувала
В сусіда Миколи на груші високій,
Зозуля кувала, а мати благала —
Дай, Боже, вам років.
Дай, Боже, вам років.
Учениця 2. 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині в селянській родині народився Василь Стус. Його дитинство було голодним і важким, але зростав хлопчик у атмосфері любові й добра.
Учениця 1.
Війною пропахли жита скороспілі;
Чужинська орда пронеслась над полями,
І попелом вкрила сорочечки білі;
Що вишила мама, що вишила мама,
Пізнали ми горе, сирітство, недолю,
У спеку нещадно біліли чубами,
Та в серці навік зберегли ми тополю.
Учениця 2. Ще до шести років Василь став школярем, був прикладом для інших. В 5-6-х класах знав напам’ять майже весь «Кобзар».
Учениця 3. А студентом став, коли ще не було шістнадцяти років. Вступив на історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту.
Учень 1.
Нам у той час було всього по 20,
Граніт наук ми гризли за диплом,
А матері — Васильків за селом
І в мирний час, а не могли діждатись.
Учениця 3. Після інституту вчителював, потім армія, знову школа, тепер уже в Горлівці, на Донбасі. Василя Стуса дивувало жахливе становище української мови. «Іноді видається, що діячі нашої культури роблять даремну справу. Вони співають, коли дерево, на якому вони сидять, ритмічно здригається від сокири... Як можна зрозуміти їх спокій?»
Учень 1.
Знайти себе — і мрія, і мета.
Стаю уже сильнішим од біди.
От тільки дощ... І листя обліта,
укравши в мене юність назавжди.
Учениця 3. У 1961 році Василь Стус вступив до аспірантури в Києві, працював над дисертацією. Першими публікаціями заявив про себе як цікавий, неординарний автор.
Учениця 1. Задушливою була атмосфера в Інституті літератури. Василь Стус з гострим відчуттям чужого болю, прагненням до справедливості не міг уживатися з брехнею, яка оточувала його.
(Звучать аудіозапис спогадів про В. Стуса та його виступу у кінотеатрі під час показу фільму «Тіней забутих предків»).
Учень 1.
Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не проклену.
Хай життя — одне стернисте поле,
Але перейти — не помину.
Дотягну до краю. Хай руками,
Хай на ліктях, поповзком — дарма,
Душу хай обшмульгаю об камінь –
Все одно милішої нема.
За оцю утрачену й ледачу,
За байдужу, осоружну, землю цю...
Учениця 2. Збірка «Зимові дерева» вже кілька років лежала у видавництві... Але так вона й не побачила світ в Україні. Вона вийшла у 1970 році в Брюсселі.
Учениця 3. А ще 1965 року В. Стуса було виключено з аспірантури. Той виступ у кінотеатрі був для поета початком його шляху на табірну голгофу.
Учень 2. 13 січня 1972 року Василя Стуса було заарештовано. 7 вересня 1972 року комісія Київського обласного суду оголосила вирок: «Василя Стуса позбавити волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму строком на 5 років із засланням на 3 роки». Поет був ув’язнений в Мордовії. І заслання відбував на Колимі. (Звучить поезія «Ярій, а не ридай»).
Учень 1.
Україно, Україно! Дуже тяжко на чужині, Україно. Україно, приживатися мені Лелечатами по світу Розлетілись твої діти, Залишились твої діти У далекій стороні.
Учень 2.
Останній дощ проймає, як журба, Болить журба. Не плачу. Не кричу. Минеться все. Залишиться хіба відлуння цього сильного дощу. Прийде зима. Снігами замете Мої дороги, втрати, помилки. Моєї долі усміх розцвіте У боротьбі з гірким.
Учениця 2.
У серці стогне болю землетрус, Клекоче гнів, добро ввібравши поспіль, Шевченко,
Плужник,
Симоненко,
Стус... Світає шлях,
з грудей струсивши попіл.
Учениця 1.
Скажіть, будь ласка, ще не попадалась
Вам книжка Стуса, Стуса Василя?
Болить у ній і небо, і земля,
Болить дорога в наші темні далі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Сценарій О доле в’язня і трибуна, життя твоє зрідні тайфуну

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок