Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...» (за творчістю Василя Стуса)

Твір «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...» (за творчістю Василя Стуса)

Назва:
Твір «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...» (за творчістю Василя Стуса)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,50 KB
Завантажень:
168
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
«Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...»
(за творчістю Василя Стуса)
Людям краще щоб було
жити,
попід косами лягло
жито.
В. Сосюра
Минають століття, держави зникають і народжуються нові. Та вічно живуть народи. І навіки залишаються в народній пам'яті ті, кому Батьківщина, рідна мова та вільна думка були дорожчими за власне життя. Серед таких лицарів почесне місце належить і героєві нашого часу Василеві Стусу.
Син селянина, щира, натхненна, емоційна людина, він понад усе любив землю і працю на ній. Але ще він бачив, що не все гаразд в Україні, тому став поетом, щоб бити на сполох словом. Стус обрав шлях боротьби, бо «Поет — це людина. Насамперед. А людина — це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би біля землі».
З 47 років його життя 23 були роками страждання у ГУЛАГівських таборах. Таку долю він обрав свідомо і ніколи не шкодував, бо за ним «стояла Україна, її пригноблений народ».
Про що ж співала його змучена, але не скорена Муза? Про різне. Спочатку його поезія була життєрадісною, юністю світилася його сповнена віри і надії пісня:
Шумуйте, весни, дні, ярійте, вечори,
Поранки, шліть нам усмішки лукаві! В
перед, керманичу!
Хай юність догорить — Ми віддані життю,
і нам віддастся в славі!
(«Не одлюби свою тривогу ранню»)
Вже тоді поет починає перейматися загальнолюдськими проблемами і розуміти біль рідного народу. І гіркі ноти починають бриніти, а потім — панувати у його віршах:
Народе мій, коли тобі проститься
Крик передсмертний і тяжка сльоза
Розстріляних, замучених, забитих
По соловках, сибірах, магаданах...
Більш за все болить йому за долю України: тоталітарна імперія змушує забувати про її історію, закриваються українські школи, проводяться арешти кращих представників національної інтелігенції. «Як може розвиватись національне дерево, коли йому відрубано півкрони?» — ставить він у своєму щоденнику риторичне запитання. Режим вбиває істориків та письменників. І от вже поет-громадянин проголошує нову, активнішу позицію:
...не рюмсати на поріддя,
Коли твій гайдамацький рід
Ріжуть линвами на обіддя
Кілька сот божевільних літ.
Часом ця думка лунає ще відвертіше, В. Стус закликає:.. «І зважитись боротися, щоб жити, І зважитись померти, аби жить...»
Хіба може пробачити таке тоталітарний режим? Він не пробачав і меншого...
Але не шкодують герої-подвижники, що обрали шлях крізь терени до зірок правди і духовності.
«Караюсь, мучусь, але не каюсь», — писав колись Т. Г. Шевченко. Василь Стус теж не кається, хоча, за власним висловом, він «не крицевий», і тому просить Бога дати йому сили до смертного часу лишитися таким:
Яким мене мати вродила
І благословила в світи.
І добре, що не зуміла
Мене від біди зберігти.
(«Господи, гніву пречистого...»)
Дещо схоже звучить і у його листі до матері: «Це щастя: мати таку долю, як у мене... Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі».
Навіть смерть була безсилою перед його гарячим серцем. Не раз вона чигала на нього в катівнях, в карцерах, в засланні. Любов Стуса до людей і України була сильнішою.
Як добре, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся...
(«Як добре те, що....»)
Безсмертна сила народу, сила любові до рідної землі. Вірив поет, що упаде «зерном в рідній стороні», сподівався, благав долю, щоб так сталося...
Та хіба зовсім не судилося це йому?
Так, він помер у неволі, але лишився живим. У пам'яті. У пісні. У тому, що сьогодні Україна незалежна. Він символічно став зерниною майбутніх перемог, і реально — віхою в історії української літератури.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні...» (за творчістю Василя Стуса)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок