Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука «На полі смиренному...» — розкриття сутності тоталітарного суспільства

Твір Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука «На полі смиренному...» — розкриття сутності тоталітарного суспільства

Назва:
Твір Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука «На полі смиренному...» — розкриття сутності тоталітарного суспільства
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,65 KB
Завантажень:
176
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука «На полі смиренному...» — розкриття сутності тоталітарного суспільства
Закони існування людського суспільства настільки складні та суперечливі, що часто здаються нам абсурдними. Загострене відчуття цієї абсурдності буття лягло в основу цілого модерністського літературного напряму — екзистенціоналізму, що базувався на концепціях однойменної філософії, найвідомішими представниками якого були Камю та Сартр. Екзистенціоналізм висвітлював роль людини, як метафізичної, а не лише соціальної істоти, погляд на особистість з цього ракурсу дозволяла торкатися оминутих представниками чистого реалізму сутностей. Не випадково головним різновидом літературних творів цього напряму стала сучасна притча. До цього жанру звертається й український письменник Валерій Шевчук. Але його роман-притча «На полі смиренному...» попри близкість до екзистенціоналістської прози, має свої відмінності: автор намагається дати й раціональне пояснення абсурдним подіям, природі та витокам тоталітаризму.
Сюжетно роман присвячений життю монастиря. У Шевчука були причини обрати його за модель тоталітарного суспільства, бо регламентація чернечого життя була дуже схожою на устрій тоталітарних держав XX сторіччя. «Ідейна» (у цьому випадку — релігійно-ідейна) примусова одноманітність, доповнена відвертим лицемірством, часом — неприродність вимог як ідейного, так і фізіологічного плану, жорсткі правила з чіткою ієрархічністю підкорення, навіть наявність свого роду одностроїв — усе це можна спостерігати у будь-якій системі тоталітарного типу. Головна ідея береться хороша, приваблива для звичайних людей, але результат її втілення стає протилежністю вихідним засадам. При аЧизмі любов до своєї нації перетворюється на намагання знищити усіх інших, розмови про рівність і братерство комуністичної іделогії — на зведення усіх людей до ролі «гвинтиків». Але категорії «Бога» і «диявола» завжди були синонімами категорій «добра» і «зла» у найзагальнішому значенні, тому підмінювання одного іншим у релігійних закладах є найбільш яскравою. Це й досліджується в романі В. Шевчука.
Отже, теоретично будь-який монастир — це місце перебування і життя людей, що вирішили присвятити себе, своє життя служінню Богові. Головний герой Шевчука (від імені якого йдеться розповідь) пояснює свій прихід туди тим, що він «Не міг знайти в світі доброго місця, надто боліли мені болі світові і надто переймався я ними». За його твердженням, таких людей було чимало: при душевному неспокої й конфлікті з дійсністю, багато хто шукає виходу в служінні певній ідеї. Але саме тут і починається суперечка між ідейно задекларованим і реальним: автор наводить кілька прикладів доль людей, що знайшли замість втіхи дещо протилежне. Втрачає усе майно ошуканий Василем Федот, зраджує своє кохання Іоанн. Та найгірше для них не самі втрати — усвідомлення хибності обраного шляху й марності своїх жертв.
Федоту про необхідність доброчинності твердив весь час майже маніакальний користолюбець і заздрісник Василь. «З малих літ мені пекло, що один у молоці купається, а інший лікті кусає», — зізнається він Федоту, й трохи далі уточнює: «Яка це втіха, подумав, зробити цього багатого голим». Пізніше, коли Федір-Федот знаходить клад, Василь із заздрощів нацьковує на нього князя. На що схожа ця логіка? На більшовицьке тлумачення рівності: хай і собі не отримати, але не дозволити комусь жити краще за себе.
Ще відвертіше викривають протилежність «офіційної ідеології» справжній вірі два інших епізоди: історія Іоана, якого підбурили зріктися кохання під виглядом необхідності боротьби із пристрастями, та історія Ісакія. У них прямо протиставляється Бог і офіційні уявлення про Бога. «Хто ж бо життя творить, той неодмінно любов сіє, відтак і благословенний стає, а хто ненависть сіє, у шаті він князівській, чи чернечій - диявол у ньому». Ісакій дістає унікальну можливість поспілкуватися з самим Гос*
І подом, та саме від нього чує: «Заради сліпої облуди віддав ти свою силу».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука «На полі смиренному...» — розкриття сутності тоталітарного суспільства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок