Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Романтичні ідеали національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини

Твір Романтичні ідеали національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини

Назва:
Твір Романтичні ідеали національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,21 KB
Завантажень:
44
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Романтичні ідеали національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини
Як мало ми знаємо «невідомого» Тичину, як мало ми знали «епоху Тичини». По-справжньому «епоху Тичини» ми можемо зрозуміти лише тепер, коли відомо більше історичних фактів. І якщо ж ми по-новому дивимось на історію, то по-новому потрібно дивитися і на літературу.
Тичина з'явився у той час, коли із безкрайої стихії тривалого національного потоку засяяла зірка надії.
Поет відкриває для себе світ, в якому все взаємопов'язане. Світ, законом буття якого повинна бути гармонія. Він відкриває його і радіє. Ця радість струменить з рядків його поезії:
Живу, живу — ридаю,
Живу, живу — сміюсь,
Чого живу — не знаю
І думати боюсь
(«Живу, живу — ридаю»)
Відчуваючи красу життя, поета визрівають філософські роздуми:
Глянь: обірвалась в небі зірка промениста,
В ставку друга назустріч лине.
Все йде кудись, все плине... —
Гей, думай, думай — заглибляйся.
Так ми обірвемось колись.
(«Озвався дзвін і потонув у присмерковім сумі»)
Але реально зіткнувшись зі світом, людина бачить, що світ цей далекий від досконалості, від гармонії. Так сталося і на початку XX ст. Світова війна, події 1917—1918 років сколихнули всю Україну. Саме цей час відіграв важливу роль у житті поета. «Тичина «Сонячних кларнетів», — пише В. Стус, — увесь у провесні української революції». Усвідомлення святості свободи глибоко проникало в душі всіх громадян... Думаю, саме тому народилися рядки: «Гей, вдарте в струни, кобзарі...» Це один з перших відгуків Тичини і української літератури взагалі на крах царизму та відродження надій на українську державність.
У вірші «Золотий гомін», написаному влітку 1917 року, поет зазначає, що український народ на своїй землі має право сам розпоряджатися своїм життям. Однак, радіючи з цього, у поета з'являються передчуття біди:
Чорний птах — у нього очі — пазурі!
Вражає те, що звідки міг знати, як міг відчути поет, що прилетить чорний птах розбрату, ненависті, братовбивства.
Але поет молодий, оптимістично дивиться на життя і вірить у перемогу добра і справедливості:
Вітай же нас ти з сонцем, голубами,
Вітай же нас рідними піснями,
Я — молодий!
Молодий.
Звістка про проголошення Української Народної Республіки 10 листопада 1917 року знайшла радісний відгук у душі молодого поета, але «золотий вік» національного відродження закінчився, так по-справжньому і не почавшись.
Почалася війна Радянської Росії із владою Української Народної Республіки, а фактично з незалежністю України.
Бій під Крутами лунко відгукнувся у серці поета. Після цих подій були створені поезії «Пам'яті тридцяти» і «Хто ж це так із тебе насміятись смів?»
Замість визволення революція принесла українській землі ріки крові. Нова війна принесла війну:
Одчиняйте двері — Горобина ніч.
Одчиняйте двері — Всі шляхи в крові.
Тичина-поет вірив у революцію, в її ідеали. Але, на жаль, надії поета не справдилися. Дійсність виявилася набагато складнішою, трагічнішою:
Хто ж це так із тебе насміятись смів?
Хто у твоє серце ніж загородив?
Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув на поталу нас?
Може, саме тут слід шукати першовитоки трагедії Тичини? Поет, як і багато хто з митців, опинився на роздоріжжі. З одного боку, він палко вірить, що революція принесе українцям соціальне, національне і духовне визволення:
Вставай, хто серцем кучерявий!
Нова республіко, гряди!
Хлюпни нам, морю, свіжі лави!
О Земле, велетнів роди!
З другого — поет усвідомлював: нове життя не можна будувати на крові:
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю.
(«Скорбна мати»)
Два різні погляди на революцію виразно постають у двох збірках — «Плуг» і «Замість сонетів та октав». Якщо збірка «Плуг» широко відома, ґрунтовно проаналізована, то друга — десятки років була у схованці, у якій подано роздум поета про революцію і народ, революцію і культуру, філософія поета — не сприйняття насильства «крові заради хоч би й найвищих ідей:
Сини нас повішають:
ось.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Романтичні ідеали національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок