Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Волт Вітмен — американський поет-новатор (твір-фантазія)

Твір Волт Вітмен — американський поет-новатор (твір-фантазія)

Назва:
Твір Волт Вітмен — американський поет-новатор (твір-фантазія)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,47 KB
Завантажень:
34
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Волт Вітмен — американський поет-новатор
(твір-фантазія)
«З ринкової точки зору ціна на мене невисока», — так говорив про себе американський поет Волт Вітмен. Цікаво, що видавці не дуже хотіли мати справу з цим поетом із «неправильними поглядами», і Вітмен здебільшого сам займався підготовкою збірки до видання, сам робив типографічне оформлення своїх віршів. Я дивлюся на портрет Вітмена... Сивий симпатичний дідусь. Що мене приваблює в ньому? Перше — те, що поет любив мандрувати. Він побував у сімнадцяти штатах, мандруючи пішки. Серед лісів, полів, серед природи поет почував себе навіть краще, ніж серед людей. І не дивно. Поет закриває очі і пригадує недавнє: серце завмирає — він тримає в руках тільки-но видану ним збірочку, яку назвав «Листя трави». Сам придумав назву, сам виготував палітурку. Тепер можна заявити на увесь світ, що він — поет. Із радістю в очах подарував видані екземпляри то одному, то іншому знайомому (вони б мали оцінити й похвалити, а може, й допомогти пробивати поетичну дорогу), а вони один за одним повернули йому збірочку, ніяково опустивши очі. Чому? «Почитайте, зрозумійте мене! І себе! І світ довкола нас! — ніби хотів крикнути поет. — Почитайте неспішно, вірш за віршем, пройдіть разом зі мною дорогами Америки і відчуйте себе частинкою людства, частинкою всесвіту! ...Ось лежу я під деревом. Хто я? Так, звичайна людина, без роботи, родини, якогось певного заняття. Не респектабельний чоловік. Але погляньте на це з іншого боку! Лю-дина! Хто вона така? Для чого живе в цьому світі? Що залишить після себе? Хіба варто тратити життя тільки на пристойну роботу й високу зарплатню? Бог створив нас різними. І головне — жити достойно...»—
Хелло! З ким це ви тут розмовляєте? — раптом почув біля себе голос.—
Хелло! Я розмовляю зі світом, з людьми, з вами особисто! — відповів Поет. — Але ж ви мене й не бачили!—
Це не обов'язково. Головне — я знаю, що ви є на цьому світі, а може й на тому світі.—
Дивак. Ходімо звідси.—
Ну, йди, — сказав старий дружині, — а я трохи потеревеню, відпочину.—
А ви, я бачу, подорожній? Звідки й куди йдемо? — звернувся селянин до Поета.—
Я ступаю на шлях відкритий безжурно, Здоровий, вільний — весь світ переді мною, Довга тіниста путь веде мене, куди я захочу. Я — Поет. Пишу для людей. Про людей.—
Поет? О, тоді це має бути щось таке веселе й ритмічне. Прочитайте ще разок, бо я щось не дотеленькав.
Вітмен ще раз прочитав свій уривочок з вірша, але селянин ніяк не міг взяти до тями, чому він називає себе поетом, якщо вірш «не до ладу» — немає рими.—
О, та це не обов'язково, — гарячкував Поет. — Головне, щоб думка була ясною та наповненою поезією. Вірш має бути вільним, не закутим в окови. Ось подивіться на море. Гарне! Але ж морські хвилі не викочуються на берег через однакові проміжки часу, як і пориви вітру між соснами, але ж і в гуркоті хвиль, і в шумовинні сосен є свій ритм, своя мелодія.—
Дивак. Ходімо звідси, — скопіював селянин свою дружину і пошкандибав додому вечірньою дорогою.—
А хто ти є — людино Америки? — сумно зітхнув поет і звернув свій погляд до моря.
Що бачив він у далині? Чому не хочуть розуміти його творчість ні прості, ні інтелігентні люди? Адже слово він поставив на рівень ритму часу. Людина змінюється, прагне кращого, але від поезії чомусь чекають формальності. Де ж новизна? Де експериментаторство? Замість бідняцьких хижок будують міста-гіганти, а в поезії чому не хочуть будувати щось нове? Ох і люди! їм подавай те, що вони вже снідали! А може, на вечерю щось смачніше?! Запитують, наприклад, чому в ваших віршах немає назв? Не потрібні вони! Читайте вірші вільно, не шпортаючись об їхні заголовки, дихайте, наповнюйте своє серце повітрям свіжого часу. Або ось ще запитують: «Чому у вас тільки одна збірка «Листя трави»?» Так, збірка одна, але віршів було дванадцять, а поступово стало чотириста! Це так само, як людина — росте, живе, набирається досвіду, років.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Волт Вітмен — американський поет-новатор (твір-фантазія)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок