Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Український князь б'є чолом рідній Україні (Євген Маланюк)

Твір Український князь б'є чолом рідній Україні (Євген Маланюк)

Назва:
Твір Український князь б'є чолом рідній Україні (Євген Маланюк)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,02 KB
Завантажень:
243
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Український князь б'є чолом рідній Україні
(Євген Маланюк)
Євген Маланюк (1897-1968) — один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизня-ної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім — старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після упадку УНР 1920 з тисячами таких, як сам, подався на еміграцію. У таборі для інтернованих заснував літературний журнал «Веселка». В Чехословаччині закінчив гідротехнічний відділ Українсь-кої господарської академії. Хвилі другої світової війни занесли його аж до Америки. До самої смерті він прожив у Нью-Йорку, працюючи в інженерному бюро.
Ставлення поета до України було дуже складним і неоднозначним. Воно просякло як художню, так і публіцистичну спадщину поета. Найглибшою теоретичною працею є стаття «Малоросійство», опублікована 1959 року у Нью-Йорку. Маланюк розглядає «малоросійство» як ти-пове поняття, відносячи його не тільки до українців: «Згадаймо ще донедавна пам'ятний нам тип, наприклад, австрійця, який, без особ-ливих перешкод, міг бути одночасно чехом чи хорватом, поляком чи русином-українцем». З його точки зору «малоросіянин» — пересічний тип імперської людини, позбавленої своєї національності. Причому проблема полягає не в систематичному знищенні української культу-ри Росією, а в «національній капітуляції», визнанні своєї вторинності й «неповноти» свого народу і культури.
В українській історії «малоросійство» проявляється у безвіллі, хитливості, нерішучості, небажанні творити власну історію. Саме в цьому Маланюк бачить причину поразки Центральної Ради в 1918 році.
У «малоросіян» відсутня історична пам'ять. Вони не хочуть прислуховуватися до уроків минулого. Та саме в нашій історії Маланюк знахо-дить луки цієї хвороби. «Малоросійству» він протиставляє «мазепинство»: опертя, на прикладі гетьмана Івана Мазепи, на власні сили, церкву, культуру. Найважливішим етапом подолання цієї хвороби Україною він вважає набуття державності, незалежності нашого краю.
В Маланюковій поезії у ставленні до України тісно переплелися лю-бов і ненависть. Ця тема розвивалася протягом трьох періодів. 1923 року він ще повен надій на революційне звільнення своєї батьківщини:
Несамовитим криком крови
Роздерлися твої уста:
сурмиш у рупор пурпуровий,
Вагітна бурями повстань!..
З несамовитого Синаю
Ти — ураганом голосів —
Гукаєш, кличеш, проклинаєш
В своїй розіп'ятій красі.
(«Несамовитим криком крови»).
Проте укріплення в Україні більшовицької влади викликає не-сподівану реакцію поета:
Лежиш, скривавлена і скута,
Мов лебідь в лютім полоні.
Яка ж страшна твоя покута!
Які глухі, жорстокі дні!
Але від співчуття він переходить до гнівних обвинувачень:
— Ні, Ти не мати! Шал коханки
У чорнім полум'ї коси,
В обличчі степової бранки хміль половецької краси.
Та Маланюк нарешті оговтується:
— Прости, що я не син, не син
Тобі ще, Бо й Ти — не мати, бранка степова!
З твоїх степів летять птахи зловіщі
А я творю зневажливі слова.
(«Псалми степу»).
Так він, зазначаючи небажання українців боронити рідну землю до останнього подиху, визнає й свою вину, що й він не зробив всього, що залежало від нього, для цієї справи.
Така суперечливість гніву і пристрасної любові проходить через всю поетову творчість. Тільки 1941 року він висловлює надію на падіння більшовицької державної машини і звільнення вітчизни («Ми повертаємося всп'ять» (1941)). У повоєнний час тема України перестає бути головною у його творах.
Привертає увагу те, що Маланюк, нестримний у своїй любові й ненависті, в той же час піддає глибокому аналізові стан української де-ржавності та національної свідомості. Він постійно звертався до історії України в пошуках хибного повороту, який призвів до наявного стану справ. Визнаючи невичерпність нашого духу («Невичерпальність»), він шукає помилки то в поразці Карла І у Полтавській битві («Полтава»), то в згасанні впливу на слов'ян більш цивілізованих і енергійних ва-рязьких племен («Варязька весна»).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Український князь б'є чолом рідній Україні (Євген Маланюк)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок