Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Вона була, як голос України (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)

Твір Вона була, як голос України (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)

Назва:
Твір Вона була, як голос України (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,75 KB
Завантажень:
413
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Вона була, як голос України
(за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)
Творчість Ліни Костенко, безкомпромісної письменниці, хвилює кожного, бо завжди актуальна, сучасна. Сучасна навіть тоді, коли пое-теса веде нас таємними стежками минувшини, адже пов'язує її з про-блемами сьогодення. Вона турбується про духовний світ співвітчиз-ників, які на шляху національного відродження не повинні забувати гірких та героїчних сторінок історії, аби не розгублені були ті моральні цінності, що віками створювалися народом. У зв'язку з цим необхідно відзначити велику роль історико-філософського роману у віршах «Ма-руся Чурай», який літературна критика назвала енциклопедією духов-ного життя України XVIII ст.
Роман охоплює півстолітню боротьбу українського народу за своє визволення і повернення втраченої державності. Споконвіку історія
України писалася кров'ю пращурів наших, «плугом і мечем, пісня-ми і невольницьким плачем». Героїчна доля нашої землі, трагічна, бо тільки в кінці XX ст. народу повертається пам'ять про минуле. Ліна Костенко говорить, що «про наші битви на папері голо — лише в піс-нях вогонь отой живе».
І оживає історія в піснях Марусі Чурай, легендарної полтавської співачки, яка своєю творчістю піднесла на п'єдестал людського духу скарби нації:
...її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і ті пісні.
У бурхливі роки боротьби українського народу під проводом Бог-дана Хмельницького за волю й незалежність пісні талановитої полтав-чанки кликали людей на боротьбу в ім'я життя.
Їй, чиє ім'я пронесено через віки піснями й легендами, Ліна Костен-ко відводить центральне місце у творі. Батько співачки Гордій Чурай, соратник гетьмана Павлюка, героїчно загинув у боях з ляхами. Він став героєм народної думи, яку почула Маруся від кобзаря. Її особиста «пе-чаль торкнула вперше слово», що зажило з тих пір болями країни.
Маючи тонку поетичну душу, дівчина пережила романтичне ко-хання до Гриця Бобренка, та тяжка зрада каменем лягла на серце. За збігом обставин Гриць випив отруту, яку Маруся приготувала для себе. Дівчину звинувачують у вбивстві. Суд виніс вирок — «скарати на гор-ло». Але народу не байдужа доля піснярки. Її захищають. Іван Іскра, син гетьмана Якова Остряниці, пристрасно виголошує:
... ця дівчина не просто так, Маруся.
Це голос наш. Це — пісня. Це — душа...
Вона була, як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Кохаючи дівчину, розуміючи значення її поетичного слова для іс-торичної долі Вітчизни, Іскра просить захисту в Богдана Хмельниць-кого. Універсал гетьмана рятує співачку від страти.
Від переживань вмирає мати, самотньою залишається Маруся. По-чуття провини за смерть найріднішої людини відбирає сили. Щоб хоч трішки зняти з душі тягар пекельних мук, дівчина йде на прощу до Києва. Ось іде вона «крізь горе навпрошки через удовині села». Бачить горе, страждання людей:
— Ви звідки, люди?
— З голоду, з Волині.
— З села якого?
— Вимерло село.
Люди в розпачі позапалювали свічки, чекають смерті. Страшні картини лиха, недоля розтерзаної батьківщини вражають дівчину в саме серце:
Пів-України — сироти козацькі
Од Лохвиці до самої Молдови.
Пів-України — то козацькі вдови...
Ні захисту в житті, ні допомоги.
Чи ж може вмерти пам'ять людська? Ні. Маруся жадібно вбирає в себе лихо народної землі, її талант подарує нащадкам прекрасні піс-ні, що нагадуватимуть і застерігатимуть, навчать любити Україну з її «красою, високою і нетлінною».
Життєва дорога кожної людини має свій кінець. Маруся захворіла на сухоти. Іде весна, а дівчина згасає. Козацький полк співає Марусиних пісень. Постать талановитої дівчини, обдарованої чарівним голо-сом, виростає до символу високої духовності:
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
Пісні Чураївни живуть серед людей, звучать славними й трагічни-ми мелодіями України. Роман Ліни Костенко пробуджує почуття на-ціональної гідності, закликає не бути байдужими до історії Вітчизни, допомагає відчути значущість нашої нації у цьому світі, яка заслуговує на визнання, щастя, глибоку пошану.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Вона була, як голос України (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок