Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір З Україною в серці

Твір З Україною в серці

Назва:
Твір З Україною в серці
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,14 KB
Завантажень:
300
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
З Україною в серці
Україна — Батьківщина для кожного представника нації; Вітчизна для видатних громадських діячів, учених, митців; країна з чарівною природою. Для кожного вона велична, неповторна, незбагненна, неосяжна. Україна подарувала світові неперевершені твори духовних геніїв, велетнів духу: Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка.
Осмислюючи їхню творчу спадщину, ми усвідомлюємо себе народом з віковічними національними традиціями, палким почуттям патріотизму, носіями загальнолюдських цінностей.
Від полум'яних рядків Т. Шевченка:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю,—
українському народові довелося пройти тернистий шлях невизнання, принижень, катувань до розквіту, самовизначеності, самоствер-дження, нарешті, незалежності. Змінюється все, змінюються погляди на ідеологічні догми. «Не час минає, а минаєм ми»,— констатує сучасна поетеса Ліна Костенко.
Чим вимірюється любов до Батьківщини? Як ставитися до українців, що змушені були розлучитися з Батьківщиною? Пригадуються слова Олександра Ярового «Будьмо толерантними».
Чи важко бути саме такими? До людей, що зрікаються України, ставлення однозначне. Його висловив у вірші поет-шістдесятник В. Симоненко:
Хто тебе любов'ю обікраде,
Хто твої турботи обмине,
Хай того земне тяжіння зрадить,
І з прокльоном безвість проковтне!
Зараз нам надана можливість познайомитися із творчою спадщиною письменників-емігрантів. Зі сторінок романів, повістей, збірок поезій дізнаємося про затамований біль, невимовну любов до рідного краю, спопеляюче почуття ностальгії митців, які серцем жили болями й радощами України. У вірші «Братам-емігрантам» М. Верес є такі рядки:
Для краю — воскресіння!
Ми пропливем ці гавані чужинні,
Щоб стати на рейді в гавані своїй!
На чужині не зрікалися рідної мови Іван Багряний, Улас Самчук, Євген Маланюк, Василь Барка. З-під пера майстрів слова з'явилися твори, які розвінчували адміністративно-бюрократичну систему колишнього Радянського Союзу. Роман «Марія» Уласа Самчука — трагічна сторінка періоду голодомору в Україні. «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Людина біжить над прірвою» І. Багряного — пошук шляхів розв'язання проблеми: «людина-мікрокосм» чи людина як космічний пил.
Поезія Євгена Маланюка — поєднання суперечливих почуттів. Україна для письменника — то «Степова Еллада», то «Мадонна Диких Піль», то гетера, божевільна блудниця. Чому таке поляризоване ставлення до далекої Батьківщини? Ю. Липа відзначав: «...Він (Маланюк) блюзнірствує, він сам гине...»
Таким чином, чи маємо ми право не зважати на невимовні муки письменників, які були «чужинцями» і в рідному краї, і на чужині?
На сучасному етапі Україна — на шляху національного відродження. Повертаються давно забуті традиції, рідна мова стала, за висловом Д. Павличка, «господинею у рідному домі», країна входить до спільноти європейських держав. Тому жевріє надія на кращу долю мого народу, який живе з любов'ю в серці до України, її трагічної історії, неповторної природи, чарівної мелодійної мови.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір З Україною в серці

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок