Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)

Твір Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)

Назва:
Твір Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,59 KB
Завантажень:
443
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.9


Скачати цю роботу безкоштовно
Я — людина, і це мене багато до чого зобов'язує!
(за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)
Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питанням^ чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я...
Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи дУ" ховністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожИа особистість — неповторна! Але вважаю, що завдання кожного робити світ навколо себе добрішим, більш гуманним, допомагав ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати ших. Ми всі прагнемо жити комфортно. А душевний комфорт яоії' на мати тільки тоді, коли сам робиш добро й у відповідь отримує^ таке ж ставлення від інших. Думаю, що зло й ненависть спустошУ' ють людину, а значить — частково знищують її.
Нещодавно на уроці літератури ми вивчали вірш В. Симонен#а «Ти знаєш, що ти — людина?», де поет розкрив місію людини 0а землі: творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінУ' вати неповторність людської особистості:
Ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, маЄ право на повагу, любов, щастя і свободу.
У поезії порушено ще одну важливу проблему — швидкоплинності людського життя. Ми ще молоді, здається, усе ЖИТТЯ попереду* Але насправді день пролітає за днем. Здається, учора була весна і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці. «Завтра завтра, завтра — і так минає життя», — говорили давні римлян1*' і можливо, «завтра»
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди, /
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Часто ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним, доломити друзям, сподіваючись на «завтра». В. Симоненко звертається нас, читачів, із проханням жити повно, цінувати кожен день:
І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!
Але що ж треба зробити мені, щоб бути дійсно Людиною? Вважаю, що повинен сумлінно навчатися, потім обрати спеціальність до душі, а ще — створити міцну родину. Також хочу бути вірним другом, люблячим і вдячним сином, людиною, на яку завжди можна покластися. Хочу жити так, щоб мене поважали.
Невже цього замало, щоб бути Людиною?

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок