Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Метаморфози (за мотивами новел Ф. Кафки)

Твір Метаморфози (за мотивами новел Ф. Кафки)

Назва:
Твір Метаморфози (за мотивами новел Ф. Кафки)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,88 KB
Завантажень:
461
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Метаморфози (за мотивами новел Ф. Кафки)
Крапля
Я прокинулась від якогось дивного відчуття. Мені здавалося, що я вже не людина, а щось дуже мале за розмірами, невагоме. Навкруги було чути незрозумілі звуки, що йшли від якихось малих істот, яких було незліченно багато. Через мить я — Крапля — разом з іншими кружляю у величезній хмарі, що дуже повільно й поважно затуляла собою світле небо.
Ми з великим нетерпінням чекали на свою чергу, коли звільнимося від усього й полетимо безтурботно через небесний простір у розкриті обійми Землі. І ось ми вільні! Скільки різних почуттів оволодіває мною!
Я відчула себе невагомою. Наче зі всього розбігу пірнаєш у найм'якіші перини. Потім кудись зникає відчуття м'якості і на зміну приходить нове. Змінюю форму і прискорюю рух. Тепер я подібна до птаха, що, розправивши крила, кружляє в небі.
Переді мною розкриваються дивні краєвиди: світ — прекрасний і безмежний, як картини Миколи Реріха, насичені спокійними чудодійними фарбами...
Я впала на землю, і та почала жадібно всотувати мене, щоб затамувати спрагу. Завершилася моя маленька місія на цій землі. Через деякий час знову повернусь у небо...
Сонце
Прокинувшись вранці, зрозуміла, що якось змінилася: не відчувала ні рук, ні ніг. Злякавшись, я вирішила швидше встати, та зрозуміла, що все вище підіймаюся... над землею, і зупинилася. Подолавши страх і подивившись униз, побачила, що піді мною ходять люди, гуляють і граються діти, і поступово страх зник. Я зрозуміла, що перетворилася на ...Сонце. Усвідомивши, що нічого не зможу змінити, відчула себе дуже самотньою.
Через деякий час піднявся вітер, і на мене почали насуватися хмари. Наближаючись, вони закривали мене, й незабаром я лише крізь щілини бачила, як люди ховаються від дощу. Злива тривала кілька годин, потім раптово вщухла, а хмари розвіялися. Я почала підійматися все вище, намагаючись зігріти всіх своїм промінням. Люди повиходили на вулиці, діти, як і раніше, бавились, пташки співали, і все навкруги ожило. Побачивши це, я відчула себе потрібною. Мене зігрівали та заспокоювали ці думки, стало легко-легко на душі, і, ні про що не турбуючись, я спостерігала з висоти за тим, що відбувалося.
Пізніше, відчувши слабкість і стомленість, я повільно стала спускатися за обрій. Спустилася і ... прокинулася.
Птах
Коли я прокидаюся вранці, то почуваю себе чудово. І тому мені хочеться злетіти в небо, як птаху, що після довгої ночі зустрічає світанок у повітрі, купаючись у довгоочікуваних променях яскравого сонця.
І ось я Птах! Птах, який розправляє свої сильні крила, злітаючи в повітря. Я б пролітав у піднебессі цілу вічність, насолоджуючись містом з висоти, але, на жаль, треба було повертатися додому. Повертаючись, почув музику сонячних променів, які були вже повсюди й грали якусь приємну мелодію, яка була настільки тихою, що ніхто не міг почути її, крім мене. Я заслухався і забув, що мені треба летіти додому.
З подивом озирнувся: я у своїй кімнаті, у ліжку, на стіні годинник показує 6.00. Доброго ранку, новий день!
Синичка
Сьогодні гуляла в лісі, спостерігаючи за лісовими пташками. Я закрила очі й уявила себе Синичкою. У цю зимову пору ліс стає порожнім, усі птахи перелітають ближче до людей: до їжі й тепла. І я лечу до міста. Внизу чую крики. Знов люди сваряться! Чому вони такі злі? Ось лаються дві жінки. Вони кричать щось одна одній, розмахуючи руками, а поруч стоїть маленький хлопчик і кличе свою маму. Чому вони навчать маленьку дитину?
З сумом я полетіла далі. Ось біля вікна будинку прилаштовано саморобну годівничку з крихтами. Мабуть, не всі такі сварливі, якими здаються на перший погляд...
Розплющивши очі, я вирішила виховувати в своїх дітях добро й повагу до ближнього.
Морська хвиля
Я прокинулась і побачила, що я перетворилася на Морську хвилю і знаходжуся в океані, де зовсім спокійно і порожньо. Лише іноді з'являється легкий бриз і гойдає ніжно мене на поверхні. Мені дуже рідко вдається дістатися до берега. Та іноді з допомогою дужого вітру я добігаю до самісінького краю моря.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Твір Метаморфози (за мотивами новел Ф. Кафки)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок