Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Сплетіння рис реалізму й символізму в повісті О. Кобилянської «Земля»

Твір Сплетіння рис реалізму й символізму в повісті О. Кобилянської «Земля»

Назва:
Твір Сплетіння рис реалізму й символізму в повісті О. Кобилянської «Земля»
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,69 KB
Завантажень:
445
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Сплетіння рис реалізму й символізму в повісті О. Кобилянської «Земля»
Символізм в українську літературу увійшов досить специфічно: він немовби поступово вростав у попередню течію — реалізм. До того ж реалізм зберігав більшість своїх позицій. Письменників на зламі століть хвилюють ті ж самі теми, які розкриватись у творах їхніх попередників — великих епіків 70—90-х років. Апологія селянства як основної рушійної сили суспільства, українського патріотизму, що йде від землі, головних національних цінностей... Але нова епоха надає цим темам іншого звучання, іншого трактування.
Повість Ольги Кобилянської просякнута містикою, в ній зливаються світ реальний та світ надреальний, потойбічний. Об'єкти довкілля набувають дивного символічно-фантастичного одухотворення, ховають у собі безліч підтекстів, так чи інакше пов'язаних із психологічними особливостями героїв. «Сусідній» ліс та головна «героїня» — сама земля — ніби мають власну душу, особисту волю. Але це їх фантастичне наповнення виливається у твір не саме по собі, а заломлюється через призму психіки героїв, їхнього світосприйняття й світогляду.
Є у творі символи біблійні, є й народна міфологічна символіка. Це пов'язане з тим, що християнські та язичницькі вірування здавна співіснували й перепліталися.
В образах Михайла й Сави ми легко впізнаємо біблійних героїв Каїна та Авеля. Авель робив щиро, і Бог радо приймав його жертви. Серце ж Каїна було темним та сповненим заздрощів. Коли він побачив, що дим від жертовного вогнища Авеля йде вгору, а дим від його власного розстеляється долом, Каїн затаїв зло проти брата і вбив його за намовою сатани. У Кобилянської роль диявола виконує темна й ірраціональна частина душі Сави, яку плекали намовляння Рахіри.
Щоправда, Михайло був землеробом, тоді як біблійний Авель — скотарем, і навпаки, найулюбленішою справою Сави було безцільне полювання на зайців та пташок, а Каїн працював на землі. Але таке перетасовування, на мою думку, абсолютно виправдане. Сава-Каїн не може покласти у вогонь нічого, окрім безневинно забитих звірят. Так само він вбиває й брата, що, як і звірі, ні в чому не винний. Праведний Авель у повісті Ольги Кобилянської перетворюється на землероба у зв'язку з національним українським сприйняттям землі як годувальниці, виховательки.
А ось образ лісу — те, що Юнг пізніше назве архетипом. Наприклад, Анна не може дивитися на «сусідній» ліс без страху. Вона наперед чекає від нього чогось злого, панічно боїться його, бачить страшні примари. І це змушує читача триматися насторожі, пророкує якісь страхітливі події. В душі прокидається давній страх...
Бо як сприймали ліс наші предки, особливо ті слов'янські племена, що звикли жити на відкритому просторі українських ланів? Ліс був середовищем, де існували потойбічні створіння, надлюдські сили, які здатні були заволодіти людською душею, згубити її. Людина боялася заходити глибоко до лісу, бо звідусюди на неї чекала небезпека, невідома і тому ще страшніша. І маленький «сусідній» ліс несподівано набуває якостей цих страшних первинних хащів.
Це відбувається не тільки завдяки образам Сави та Рахіри, яка навіть мешкає біля цього лісу, хоча Сава від самого початку асоціювався в мене з лісом; сама його душа — темна, похмура, ніби захаращена вузлуватим гіллям. Дедалі рідше крізь це гілля проникає сонячний промінчик. Письменниця наділяє ліс власною волею, ніби підкреслюючи всю глибину цього символу.
Реалістично подано моральний занепад Сави. Марійка згадує, який він був, доки не спізнався з Рахірою, та визнає — було, здається, й до того в особистості Сави щось таке дивне, незрозуміле материнському оку. У творі ми бачимо вже остаточну деградацію Савиної зруйнованої душі. Хоча після того, як Михайло пішов до війська, Сава мусив багато працювати коло землі, призвичаївся до неї та навіть увійшов у смак, та все ж він не стає справжнім хазяїном. У творі є момент, де Сава сказав Рахірі, що дійсно хоче працювати на землі. Він навіть обрав ділянку поля, що здавалась йому найзручнішою (цікаво, Михайло теж найбільше любив саме цю частину батьківського наділу).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Сплетіння рис реалізму й символізму в повісті О. Кобилянської «Земля»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок