Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Національний характер поезії В. Вітмена

Твір Національний характер поезії В. Вітмена

Назва:
Твір Національний характер поезії В. Вітмена
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,06 KB
Завантажень:
498
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Національний характер поезії В. Вітмена
Образ життя відомого американського поета Волта Вітмена чимось схожий на життя багатьох його колег: він рано змушений був кинути школу, заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, учителем у сільській школі, був репортером і редактором декількох нью-йоркських газет. Шлях його у літературу був насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами.
Складний і досить суперечливий, одержимий безмежним самолюбством, Вітмен претендує на звання американського творця епічної поезії. В. Вітмен описує, за його словами, «Єдину, неподільну, небувалу, велику, складну демократичну націю».
Поет мав радикальні політичні погляди: гнівно виступав проти рабства, захоплювався ідеями свободи й демократії. Сполучені Штати він вважав батьківщиною нової, вільної, незалежної людини. За своїми ідейними переконаннями В. Вітмен був прихильником демократичної партії «Вільна земля». У цей час точилася кровопролитна війна між Сполученими Штатами та Мексикою. Країна була поділена на вільні й рабовласницькі штати. Поет задумав написати твір, який прославляв би ідеали американської демократії й американський спосіб життя. Поштовхом до написання цього твору стала подорож Вітмена Америкою. На той час вже було сформоване й творче кредо поета, в основі якого була віра в непереможність, всемогутність духу людини. Вітмен вірив у творче покликання поета, у всесвітнє братерство й демократію. В одній зі збірок своїх поезій — «Листя трави» — поет зображує мінливе, бурхливе, багатогранне життя країни.
Чую — співає Америка,
Різні пісні я чую,
Співають робітники,
Кожен співає свою гучну й радісну пісню.
Збірка ця ніби проголосила поетичну революцію, бо породила незвичайний, гучний, молодий національний голос, такий, як і сама країна. Поет відходить від традиційного віршового розміру заради ритмічного вільного вірша.
Тут наявні порівняння, повтори, асоціації й образи. Нетрадиційна форма й незвичайний, здавалося б, зовсім непоетичний предмет дослідження Вітмена викликали неоднозначну реакцію читачів і критиків: деякі зневажали і крити кували збірку, але більшістю читачів вона була помічена і досить високо оцінена.
Молода країна швидко розвивається. Пізнає себе. Розпочався великий технічний прогрес: були відкриті парові двигуни, що дали поштовх до розвитку корабельного будування, з'явилися відкриття талановитого винахідника Едісона. Америка почала цінувати не лише міцні м'язи, а й гострий, допитливий розум, що ними керує. Кожній людині відкривалися широкі можливості для розвитку й самопізнання, самоствердження. І В. Вітмен достатньо переконливо й глибоко відобразив це у своєму вірші «Пісні про себе».
Себе я прославляю, себе я оспівую,
І те, що приймаю я, приймете й ви,
Бо кожен атом, котрий належить мені,
Так само належить вам.
1861 рік. У Америці вибухнула Громадянська війна. Протягом усього воєнного періоду поет працює у військовій скарбниці, а у вільний час доглядає поранених та хворих. Свої почуття і враження від цих воєнних років поет висловив у збірці «Бий, барабане!», де в піднесеному дусі оспівано боротьбу проти ганебного рабства.
Дуже тяжким ударом для поета стало вбивство президента Америки Лінкольна, Світлій його пам'яті поет присвячує цілий цикл поезій. Особливо відзначається серед них вірш «О капітане! Мій капітане!», у якому поет зумів правдиво відтворити глибоке потрясіння американського суспільства, спричинене підступним злочином, здійсненим Дж. Бутом. Поет розуміє, наскільки плідною і важливою була діяльність президенти Лінкольна, який чимало зробив для країни, аби утвердити її на шляху демократії, розквіту, зміцнення.
О капітане мій! Капітане! Позаду путь трудна.
Всі бурі корабель здолав, і слава нам луна.
Нас гавань жде, і дзвін гуде, і люд радіє з нами.
Несхибний витримали курс ми поміж бурунами.
І ось ця несподівана смерть, яку неможливо зрозуміти, у яку не можна повірити.
Мій батьку!
До чола тобі
Я руку притулив!
То сон, що ти на палубі
Упав і занімів.
Але мовчить мій капітан,
бліді його вуста,
І в нечутливих вже руках
опинилась кров густа.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Національний характер поезії В. Вітмена

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок