Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> "Червоне - то любов, А чорне - то журба" (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)

"Червоне - то любов, А чорне - то журба" (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)

Назва:
"Червоне - то любов, А чорне - то журба" (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
5,05 KB
Завантажень:
64
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Вже рання творчiсть Дмитра Павличка вабила чистотою слова. З роками голос поета мужнiв, ширшали обрiї його тематики, звучання його поезiї ставало все бiльш рiзноманiтним; лiричне переплiталося з iронiєю, фiлософський роздум - з патетичним осудом; строфи вiдливаються i в сонет, i в поему, i в лiричну пiсню.

Є у нього чудовий вiрш, що став пiснею, - "Два кольори". За емоцiйною палiтрою вiн нагадує пiсню на слова А. Малишка про вишитий руками матерi рушник. Червоне та чорне - характернi для української вишивки кольори:

Червоне - то любов,

А чорне - то журба.

Журба i любов часто бувають поруч. Наприклад, коли кохання лишається нероздiленим. Цю тему ми зустрiчаємо у циклi вiршiв "Пахощi хвої...", що трошки нагадує "Зiв'яле листя" Франка. Йдеться, звiсно, не про плагiат, навiть не про наслiдування: дорогою генiального попередника йде талановитий однодумець, людина спорiдненого, але неоднакового свiтосприйняття. Схожа глибока пристраснiсть, схована у вiршах i, як вже згадувалося, тема. Сумна пiсня нероздiленого кохання, бiль юного пораненого почуттям серця.

Як дуб листочки пожовтiлi

Тримає на своєму гiллi

Аж до травневого розмаю,

Отак i я своє кохання,

Зимою вбите спозарання,

У серцi юному тримаю.

("Як дуб листочки пожовтiлi...")

На вiдмiну вiд лiричного героя Франка, юнак з циклу "Пахощi хвої" не забуває про оточуючий свiт у вирi власного горя. Вiн звертається за допомогою до матерi, щоб вона врятувала "вирване" серце:

Вона для нього з-помiж трав

Знайде лиш їй вiдомi лiки,

Щоб я забув тебе навiки

I снами долю не карав.

("Чого ти мною так гордуєш?")

Вiн звертає увагу i на те, що його кохана зневажає чужий "труд мозiльний" - байдуже топче колосочки. Розривається серце мiж осудом i коханням. Знаючи про нелегке життя матерi своєї коханої, вiн говорить:

Тiльки ти не знаєш зовсiм далебi,

Чом цiлую руку їй, а не тобi.

("В матерi твоєї руки в мозолi...")

Як кожна людина, лiричний герой циклу мрiє про особисте щастя, яким для нього є саме кохання, але йому замало мiщанського кубельця, до якого прагнула дiвчина. Йому хочеться, щоб усi навкруги були щасливi. Хоч згадуй вислiв Лiни Костенко: "Нерiвня душ - це гiрше, нiж майна".

Мабуть це й призвело зрештою до трагедiї бiльшої, нiж дрiбнi розбiж-ностi й непорозумiння - i от вже звучать глибоким болем рядки про зраджене кохання:

Чи то дружина пiшла на зраду

Чи просто жiнка була вона?

Кажи сьогоднi менi неправду,

Занадто правда твоя страшна.

("Прийшла i стала посеред кiмнати")

I хочеться забути зболiлому серцю про цей удар, але:

Тiльки хто ж погасить зумiє

Першi мрiї, першi поривання?

У багаттi другого кохання

Першого завжди iскринка тлiє.

("Ти мене гуцулом називала")

А далi дорослiшає юнак, мужнiє поет, але душа його жива, вона не втрачає здатностi кохати i оспiвувати свої почуття. Щоправда, вже трохи iншi. Хоча сила пристрастi залишається, якщо не збiльшується, у них вiдчувається зрiлiсть, поет намагається зрозумiти "греховницю пречисту", iнакше дивиться навiть на зраду - лiричний герой не хоче одягати "вiрностi шлею". Суто технiчно досконалiшою стає i образна система вiршiв.

А я тебе кохати буду

За те, що не упала ти

Нi у потворну безвiсть бруду,

Нi у нудоту чистоти.

("Моя грiховнице пречиста")

Немає нiчого однозначного в життi. Це розумiння приходить з досвiдом, часом - з гiрким. Але це так.

Нiщо не забарвлюється в один колiр. Скрiзь нас чекає i радiсть, i печаль, i любов i журба - червоне та чорне. I хоч "сфера дiї" цього закону буття значно ширша, нiж кохання, мабуть саме в останньому вiн виступає найвиразнiше.

I людина, здатна на вiрнiсть, щирiсть i самопожертву в особистому, буде i добрим громадянином.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: "Червоне - то любов, А чорне - то журба" (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок