Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> "Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства

"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства

Назва:
"Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
5,72 KB
Завантажень:
46
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
I. П. Котляревський - основоположник нової української лiтерату ри. Вiн першим заговорив справдi народною українською мовою про народ i прекрасно змальовував характер українцiв, їх погляди на життя та їх побут як в лiрико-драматичних творах, так i в гумористично -сатиричних ("Наталка Полавка", "Москаль-чарiвник", "Енеїда").

Поема "Енеїда" - травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори, у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи. Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери, побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можна назвати енциклопедiєю українознавства.

З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасного українського суспiльства:

Були невiрнi й християни,

Були пани i мужики,

Була тут шляхта i мiщани,

...Були i штатськi, i воєннi,

Були i панськi, i казеннi,

Були миряни i попи.

Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти з iсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що "при Шведчинi я дiвовала", а "татарва як набiгала, то я вже замужем була".

Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревський зовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козаки постають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостями характеру - самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiдну землю, але часом i п'яницями та бешкетниками, - так i за зовнiшнiстю:

Щоб голови всi обголяли,

Чуприни довгi оставляли,

А ус в пiвлiкоть би торчав...

Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська:

Так славнiї полки козацькi,

Лубненський, Гадяцький, Полтавський,

В шапках, було, як мак, цвiтуть.

Пошили синi всiм жупани,

Наспiд же бiлiї каптани, -

Щоб був козак, а не мугир.

Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, у неминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi - несправедливi пани, здирники).

Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад, найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).

Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:

Кугикали все пiсеньок:

Козацьких, гарних, запорiзьких...

Про Сагайдачного спiвали,

Либонь, спiвали i про Сiч...

А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.

Фольклор - невiд'ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемi вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи, Аматi - скатерку-самобранку, Лавiнiї - килим-самольот, Сивiлла має хатинку "на нiжцi курячiй".

Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв'я та приказки ("i все на ус собi мотала", "не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим i рад"), сталi епiтети i "крилатi вислови" з народної мови ("кричав, як в мартi кiт", "бiсикiв пускать", "аж поза вухами лящало", "нiхо з уст пари не пускав").

Пророцтва, ворожiння, прокльони - це теж частина народної творчостi. Ось як Дiдона проклинає Енея:

Нехай тобi присниться бiс!

З твоїми сучими синами,

Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,

Щоб нi горiли, нi болiли,

На чистому щоб поколiли...

Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшнього менталiтету.

Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:

I у панаса грати стала...

Тут iншi журавля скакали,

А хто од дудочки потiв.

I в хрещика, i в горюдуба,

Не раз доходило до чуба,

Як загулялися в джгута.

В хлюста, в пари, в вiзка iграли

I дамки по столу совали...

Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Адже далеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або "квачi, помела, макогони", якими користуються герої поеми. Зображується i посуд - полив'янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували: "барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки". Згадується i про вживання лiкарняних рослин.

Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi "транспортнi засоби": берлини, дормези, ридвани, портшези, перекладнi.

А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так у Дiдони вживали:

...Свинячу голову до хрiну

I локшину на перемiну,

Потiм з пiдливою iндик;

На закуску кулiш i кашу,

Лемiшку, зубцi, путрю, квашу,

Iз маком медовий шулик.

I кубками пили слив'янку,

Мед, пиво, брагу, сирiвець,

Горiлку просту i калганку.

Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:

В червонiй юпочцi баєвiй,

В запасцi гарнiй фаналевiй,

В стьожках, в намистi...

Еней одягає "штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку, пояс з каламайки, i чорний шовковий платок". Так само змальо-ваний в українському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, що править кiньми Венери.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: "Енеїда" Iвана Котляревського - енциклопедiя українознавства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок