Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"

Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"

Назва:
Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,92 KB
Завантажень:
45
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Усе має свiй початок. I хоча сьогоднi неможливо сказати, хто першим почав складати пiснi, проте ми знаємо автора першого в українськiй лiтературi сатирично-полiтичного твору - це Тарас Григорович Шевченко, а сам твiр, вiдповiдно - поема "Сон", написана 1844 року. Через рiк великий Кобзар знову повернеться до знайденого прийому сатиричного зображення дiйсностi у поемi "Кавказ". Цi двi поеми близькi не лише за часом написання та стилiстично, їх об'єднує спiльна тема - протест проти суспiльного ладу, заснованого на гнобленнi людини людиною, вищим проявом якого була тогочасна царська влада, образу якої протиставляються образи героїв-борцiв: декабристiв ("Сон") та Прометея ("Кавказ").

Шевченко назвав "Сон" комедiєю. Для розкриття своєї iдеї вiн використовує найрiзноманiтнiшi сатиричнi засоби: гнiвну iронiю, сарказм, гротеск та карикатуру. Образи царя, царицi, чиновникiв та державного апарату монархiї змальовуються загостреними сатиричними засобами. Вже навiть портрети царя i царицi поданi в карикатурно-зневажливо му тонi. Цар "цвенькає", "неначе ведмiдь", з похмiлля вiн "одутий, аж посинiв". Цариця "мов опеньок засушений", "мов та чапля". Придворнi:

За богами - панства, панства

В серебрi та златi!

Мов кабани годованi -

Пикатi, пузатi!

Чиновникiв поет iронично порiвнює з политими чорнилом квiтами, їх характеризує насамперед хабарництво i здирство, вони готовi "драти i з батька i з брата".

Такою постає верхiвка державної машини в зображеннi поета. А от головний принцип роботи механiзму самодержавства змальовується за допомогою гротескової картини, яку I. Франко назвав потiм "генераль ним мордобитiєм".

...цар пiдходить

До найстаршого... та в пику

Його як затопить!

облизався неборака

Та меншого в пузо -

Аж загуло!.. А той собi

Ще меншого туза

Межi плечi; той - меншого,

А менший - малого,

А той - дрiбних...

Уся влада, на думку Шевченка, тримається саме на такому "мордобитiї", а ще - на багнетах та муштрi. Немає нiчого дивного, що за такої системи простим людям залишається лише страждати. Тому смiх над апаратом царського управлiння не просто смiх - "Смiх i сльози!"

Цi самi сатиричнi засоби посилюють контраст мiж зображенням верхiвки та простих людей або революцiонерiв, яких Шевченко описує iз щирим спiвчуттям.

Якщо в поемi "Сон" головна увага автора придiляється змальовуван ню самодержавної Росiї пiд п'ятою царя, то в поемi "Кавказ" Росiйська iмперiя зображується як тюрми поневолених народiв.

Од молдаванiна до фiнна

На всiх язиках все мовчить,

Бо благоденствує, -

пише Шевченко. Слово "благоденствує" навмисне взято з лицемiрних заяв представникiв уряду, у ньому ховається гiрка iронiя автора. З царських указiв узято й слова "милостивiї ми".

Iз сатиричним пафосом проголошує Шевченко таку "славу":

Слава! Слава!

Хортам, i гончим, i псарям,

I нашим батюшкам-царям

Слава.

Це - гнiвний докiр царизму, тому "батюшки-царi" згадуються поруч з псарями, гончими та хортами. З гострим сарказмом у поемi "Кавказ" розповiдається також про роль освiти, священнослужителiв, лицемiрних панiв-лiбералiв, що клялися у любовi до народу, обдираючи та грабуючи його. За ступенем сатиричного узагальнення у поемi "Кавказ" Шевченко зробив крок уперед порiвняно з поемою "Сон".

Сатира "Кавказ" є дуже цiнною, бо в цiй поемi Шевченко з величезною художньою силою пiднiс iдею братерства поневолених народiв i дав гостре викриття колонiальної полiтики (вислiв "тюрма народiв" став крилатим).

Остання тема лишається актуальною й досi. Це - додатковий доказ талановитостi Шевченка: мистецтво не мусить обмежуватись одноденни ми темами, хоча полiтична сатира, зазвичай звертається найчастiше саме до них. Цей твiр та деякi iншi пам'ятатимуть i перечитуватимуть доки iснуватиме колонiальна полiтика як ганебне явище, незалежно вiд того хто її проводить - Росiя чи якась iнша країна. Явища живуть довше за держави, не кажучи вже про державних дiячiв чи то просто окремих людей. Життя коротке, а мистецтво - вiчне.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка "Сон" i "Кавказ"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок