Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

Назва:
Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
6,25 KB
Завантажень:
102
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Серед усiх видiв українського фольклору найважливiше i найпочеснiше мiсце належить пiсеннiй творчостi. Обрядовi пiснi, думи, iсторичнi пiснi, балади, лiричнi пiснi, частушки - такi основнi її види.

Народнi пiснi володiють чудовою здатнiстю полонити людськi серця, пiдносити настрiй, окрилювати бажання, надихати у працi, овiювати, тамувати душевнi болi, множити сили у боротьбi. До пiснi звертаються за найрiзноманiтнiших життєвих ситуацiй. У нiй повсякчас можна почути рiдний серцю голос Батькiвщини, вловити вiдлуння своїх найiнтимнiших почуттiв та затаєних думок, золотий промiнь надiї, слово мудрої поради i тихої ласки. Тим-то трударi гаряче люблять свою пiсеннiсть, пишаються нею перед свiтом:

Гей плину я до Днiпра i так си думаю:

Нема кращих спiваночок, як у нашiм краю.

Пройнята любов'ю до рiдної землi, пiсня опоетизувала не тiльки людину, а й природу краю: "Лугом iду, коня веду...", "Цвiте терен, цвiте терен, цвiте й опадає", "Мiсяцю-королю, свiти нам дорогу", "Вiтер вiє, сонце грiє", "Пливе човен води повен", "В кiнцi греблi шумлять верби".

Найдавнiшими за походженням є обрядовi пiснi. Вони виникли у зв'язку з трудовою дiяльнiстю людей.

Романтично пiднесенi колядки i щедрiвки поетичними словами славили звичайну трудову людину, вiдволiкали її думки вiд тяжких обставин життя i вели уявою в iдеальну країну вимрiяного та бажаного. Постать господинi у колядках овiяна високою поезiєю, теплотою i любов'ю.

По дрова пiшла - золота внесла,

По воду пiшла - мед-вино внесла!

Парубок у колядках i щедрiвках - невтомний трудар i богатир-воїн, щасливий мисливець, все в нього надзвичайне, особливо кiнь i зброя:

Нема в короля такого коня:

А в мого коня золота грива,

Золота грива, срiбнi копита,

Срiбнi копита, жемчужний хвостик...

Образ дiвчини в колядках i щедрiвках огорнений серпанком нiжностi й захоплення: вона зачаровує своєю вродою, працьовитiстю, поставою:

У двiр ввiйшла - двiр закрасила,

В хату ввiйшла - пани стрiчають.

Приходить весна - i її стрiчають веснянки, сповненi свiтлого, радiсного вiдчуття оновлення природи.

Розлилися води на чотири броди,

Ой дiвки, весна-красна, зiлля зелененьке!

За весною наставала русальна недiля, убрана клечанням i пiснями про русалок, мавок, що нiбито живуть десь в озерах, полях та лiсах.

У розпалi лiта вiдбувалося прадавнє свято Купала з вечiрнiми вогнищами над рiками та озерами, танцями, пiснями навколо деревець -купайлиць. Ворожили на вiнках, пускаючи їх на воду, водили хороводи, спiвали пiснi про кохання, сватання, родинне життя. Жнивнi пiснi оспiвували женцiв, що "золотими серпами" вижали всю ниву, вихваляли вiнок - символ урожаю.

Ой кресали серпики на горi,

Дожинали житечко при зорi.

Протягом багатьох вiкiв складався народний обряд, яким вiдзначали одруження, весiлля. Весiльнi пiснi величали молодих, вихваляючи їх вроду, вдачу i щире кохання, бажали молодiй парi щасливого i заможно го життя, розповiдали про прибирання молодої, вiнкоплетини, випiкання короваю. Почуття, якi хвилювали його учасникiв: жаль молодої за дiвочою волею, тривожнi гадки про невiдоме майбутнє, про лиху свекруху, сум батькiв, що вiддали дочку в чужу сiм'ю. Весь вiк людський су-проводять пiснi. Спочатку колисковi, потiм парубочi та дiвочi. В останню дорогу проводжають людину сумним поетичним голосiнням:

Мiй таточку, мiй рiднесенький,

Мiй таточку, мiй старесенький,

Нащо ж ви нас покидаєте?

У чудових пiснях i думах оспiвав народ вiдважних оборонцiв матерi-Вiтчизни. Їхнє повне тривог i небезпек життя, мужнiсть i стiйкiсть у боротьбi з ворогом. Героями дум виступають люди мужнi, смiливi, благороднi, сильнi духом, з серцем, сповненим любовi до рiдного краю. Таким є козак Голота, що не боїться нi огня, нi меча, нi третього болота, має миролюбивий характер ("нi города, нi села не займає"), але готовий щомитi дати вiдсiч вороговi; хоробрий Iван Канiвченко, стiйкий Самiйло Кiшка. Високогуманними творами народної музи назвав I. Франко думи про Самiйла Кiшку, про втечу трьох братiв з Азова, про Марусю Богуславку. Дума прославляє Самiйла Кiшку, який п'ятдесят рокiв пробув у турецькiй неволi, але не скорився вороговi. Захопивши галеру, козаки повертаються у рiдний край:

Хоч буду до смертi бiду та неволю приймати,

А буду в землi козацькiй голову християнську покладати.

Ваша вiра погана,

Земля проклята.

Майже цими словами вiдповiдає турецькому султану герой iсторичної пiснi Байда, коли йому доводиться вибрати мiж царюванням, здобутим зрадою, i смертю.

Привабливий образ нiжної i мужньої Марусi Богуславки змальова но в однiй думi: Маруся визволяє з темницi 700 козакiв, що уже тридцять лiт у неволi пробувають, але сама залишається на чужинi. До найулюбленiших народних дум належить "Втеча трьох братiв iз Азова, з турецької неволi".

Визначними творами героїчного епосу є пiснi про Байду, Морозенка, Сiрка, Супруна та iн.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок