Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> ПОПУЛЯРНІ ДИТЯЧІ ВІРШІ, КАЗКИ, ЗАГАДКИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ

ПОПУЛЯРНІ ДИТЯЧІ ВІРШІ, КАЗКИ, ЗАГАДКИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ

Назва:
ПОПУЛЯРНІ ДИТЯЧІ ВІРШІ, КАЗКИ, ЗАГАДКИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
11,69 KB
Завантажень:
150
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Тарас Шевченко

Тече вода із-за гаю

Тече вода

із-за габ

та попід горою,

хлюпочуться

качаточка

поміж осокою.

А качечка

випливає

з качуром

за ними,

ловить ряску,

розмовляє

з дітками своїми.

Марійка Підгорянка

Котик

Скочив котик,

сів на плотик.

Миє ротик

і животик.

Він біленький

і чистенький, -

гарний Мурчик

мій маленький.

Олександр Олесь

Ялинка

Раз я взувся в чобітки,

одягнувся в кожушинку,

сам запрягся в саночки

та й поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,

ледве став ялинку брати,

а на мене зайчик – плиг!

Став ялинку відбирати.

Я – сюди, а він – туди...

“Не віддам, - кричить, - нізащо!

Ти ялинку посади,

а тоді рубай, ледащо!..

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси –

ніде буде і сховатись!..

А у лісі скрізь вовки,

і ведмеді, і лисиці,

і ворони, і граки,

і розбійниці-синиці...”

Страшно стало... “Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику. прости, -

я не буду більш ніколи!...”

Низько-низько я зігнувсь,

а ще нижче скинув шапку...

Зайчик весело всміхнусь

і подав сіреньку лапку.

Зайчик в тернині

Скочив зайчик в тернину

і роздер кожушину.

Йде лисичку просити

кожушину зашити.

А лисичка регоче,

зашивати не хоче:

“Де ти був? Нащо дер?

Ходи в дранім тепер!”

Біжить зайчик од мами,

зайшли очка сльозами:

“Мамо, люба, не бийте,

кожушину зашийте!..”

Мама сина не била,

кожушину зашила.

Зайчик очка обтер

і знов скаче тепер.

Наталя Забіла

Стояла собі хатка

Стояла собі хатка –

дірявий чобіток.

А в ній жила бабуся,

що Маша сто діток.

Така була сімеєчка,

сімеєчка мала!

Ніяк із нею впоратись

бабуся не могла.

Пішла бабуся на город

по моркву й буряки,

пішла вона до пекаря

по хліб та пиріжки.

а сто дітей – не ледарі –

пішли збирати хмиз.

Усі взяли по гілочці

й набрали цілий віз.

Лідія Повз

Жабка

Журилась під осінь

малесенька жабка:

уже потемніла

у соняха шапка

і жовтими стали

листочки у клена,

а я іще й досі

зелена-зелена!..

Сорока-білобока

Поросятко спохватилось:

“Ой, давно я вже не милось!

Я ж чистеньким бути мушу”.

Та й залізло у калюжу.

Я жирафа довгошия.

Сукню хто мені пошиє?

Сукню в смужечку руду,

В ній я в Африку піду.

Тигрик вивчив букву: “Р-р-р-ри!”

Задер хвостик догори.

Біга й р-рика по дужку

У смугастім кожушку.

Ведмежа сьогодні у тривозі,

Бо лягає спати у бар лозі.

Сумно так із лісом розлучатись,

Та куди від снігу заховатись?

Оленятко хоче спати,

Натомило ніжки,

По травичці день весняний

Проходило пішки.

А сорока-білобока весело живе –

Поміняла давнє пір’ячко на нове,

Вбралась у намистечко золоте,

Бо надворі літечко – все цвіте!

Соловейко на калині

Заспівав на всю долину

Соловейку не до сну –

Дзвінко славить від весну.

Черепаха й на хвилину

Не скидає сорочину.

Навіть як купається

І то не роздягається.

Сонячні клубочки

Хто це пісеньку таку

Нам співа: “Ку-ку-ріку!”?

Му! Пасеться, воду п’є.

Молоко нам хто дає?..

Куд-кудак! Пшоно клює.

Хто яєчка нам дає?..

Ззз! По квітках знай снує.

Хто медок нам віддає?

Хто нитки снує без рук?

Здогадалися?...

Хто хвіст залишає,

Як від ворога втікає?

Хто на собі

свою хатину носить?

Ме-ке-ке! Сінце жує.

Хто нам вовну віддає?..

Вовк і семеро козенят

Жила собі на світі одна коза. Мала вона семеро маленьких козенят і дуже їх любила. От якось надумала коза піти до лісу – травички нарвати, діток нагодувати.

Покликала козенят та й каже: - Дітоньки їм любі, дітоньки мої милі! Я йду до лісу, бо він як улізе, то всіх вас поїсть.

Тільки коза з хати, а вовк до дверей та й гукає: - Гей, дідки, відчиніть! Ваша матуся прийшла, молочка принесла!

Але Козенята почули грубий голос і здогадалися, що то не матуся, а вовк. _ не відчинимо, не відчинимо! – закричали вони. - Ти не наша матуся! – В матуся голос солодкий, тонкий, а в тебе грубий і злий. Ти – вовцюга-злодюга!

Вовк тоді пішов, купив велику грудку крейди, з’їв її, і голос у нього став тонкий.

Повернувся він до козенят та й знову гукає: -Дітоньки, відчиніть! Ваша матуся прийшла, молочка принесла! Козенята подумали, що то справді прийшла їхня матуся та й відчинили двері... Але то була не матуся, а вовк! Козенята перелякалися та й мерщій ховатися! Одне стрибнуло під стіл, друге – під ліжко, третє – за піч, четверте – до кухні, п’яте – в шафу, шосте – під умивальницю, а сьому сховалось у великому старому годиннику, що висів на стіні. Але вовк їх познаходив, роззявив свою величезну пащеку та й усіх поковтав!..

Лише найменшого козенятка, що сховалося у годиннику, не знайшов.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: ПОПУЛЯРНІ ДИТЯЧІ ВІРШІ, КАЗКИ, ЗАГАДКИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок