Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Вірю в майбутнє твоє, Україно

Вірю в майбутнє твоє, Україно

Назва:
Вірю в майбутнє твоє, Україно
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
9,16 KB
Завантажень:
901
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.4


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
1. Молодь вірить в Україну!

Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає!

Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це - київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимсь постане легендарна Маруся Чурай...

Я часто замислююсь над питанням: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, якою мовою спілкувалися наші предки? Вивчаючи твою славну історію, можна побачити, як багато ти, Україно, зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано із світла і темряви, з радості і смутку.

Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.

На жаль, цiлими сторiччями ворогам за допомогою грубого i жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехнi i пiдступу, розпалювання ненавистi мiж етнiчними групами українцiв удавалось панувати над Україною. Майже всi завойовники кричали нахабно, безсоромно i цинiчно, що вони несуть українцям тiльки добро i щастя. Прикро, але дехто з наших спiввiтчизникiв ставав на службу до чужинських можновладцiв i допомагав їм гнобити свiй народ. Перевертнями i яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осiб, якi за грошi ладнi вiдректися навiть вiд рiдної матерi. Але були й тi, якi, навiть настромленi на польсько-шляхетськi палi та пiдвiшенi на турецьких залiзних гаках за ребра, вмирали з iменем України на устах. Їй вони вiддавали усi свої сили, здiбностi, працю i навiть життя. Кожна така людина розумiла, що тiльки тодi її Батькiвщина, Україна, зможе стати господинею на власнiй землi, коли всi її сини i дочки будуть щоденно працювати для досягнення цiєї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рiдному пороговi, рiдної мови, може, тодi не розгубили б ми зiбраної попереднiми поколiннями духовної спадщини i були б добрiшими й милосерднiшими. Але чужi школи i вчителi не тiльки не виховували у дiтей почуття любовi до рiдного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а iнколи й життя на священний вiвтар незалежностi. За цих умов кращi iсторики i письменники, незважаючи на переслiдування, писали i видавали правдивi лiтературнi та науковi твори не лише для дорослих, а й для шкiльної молодi. Хто з наших сучасникiв не знає такi iмена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Кулiш та iншi.

Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Днiпром не вигасає дух народу, не пропаде i його сила. Свiдомiсть українцiв постiй-но змiнюється i здобутки нашi ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нацiя росте i розвивається, хоч як їй важко жити, i це додає всiм надiї й вiри, що доля народу змiниться на краще.

Україно!.. Тобі і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття. В суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.

Однак, не все так погано в нашому домі. Сучасна молодь України охоче вивчає історію України, знає свята, традиції, звичаї українського народу, люблять слухати пісні - красиві, влучні, ніжні. Багато моїх ровесників записані в громадські організації “Пласт”, відвідують заходи присвячені культурі та історії України. Молодь цікавиться своїм минулим і сьогоденням.

2. Батьківщину не обирають

Може, й не дуже весело зараз в Українi, але покинути її - те саме, що покинути рiдну матiр через те що вона, мовляв, хвора. Не вибирають люди матiр, не можна вибрати й Баькiвщину, як це прекрасно сказав у своєму вiршi В. Симоненко.

Коли М. Рильський у справах був змушений деякий час жити в Парижi, серце його линуло додому: "Тужу за вами, солов'ї Вкраїни!". Часом тiльки на чужинi людина починає розумiти, що для неї означає рiдний край.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Вірю в майбутнє твоє, Україно

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок