Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко)

Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко)

Назва:
Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,30 KB
Завантажень:
63
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Українська поетеса Ліна Костенко... Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів:

Мені б ще гратись в піжмурки і класи,

в казки літать на крилах палітур.

А я писала вірші про фугаси,

а я вже смерть побачила впритул.

Так з болем пише поетеса у вірші «Мій перший вірш, написаний в окопі», згадуючи своє дитинство. Ровесників Ліни Костенко забирала смерть і після закінчення війни. У поезії «Пастораль XX сторіччя» поетеса з гірким болем розповідає жахливу пригоду, що сталася з трьома хлопчиками-пастушками:

Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров'ю в багаття.

І несли їх діди, яким не хотілося жить.

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

І кричала та мати:

— Хоч личко його покажіть!

У багатьох віршах поетеса утверджує безсмертя воїнів, які загинули, захищаючи рідну землю у роки Великої Вітчизняної війни. Усі ми в неоплатному боргу перед ними. У поезії «Тут обелісків ціла рота» Л. Костенко говорить, що кожний із живих повинен прийти до них, як на сповідь:

Хтось, може, має яку звістку,

які несказані слова...

Тут на одному обеліску

є навіть пошта польова.

Поетична палітра віршів Ліни Костенко надзвичайно багата й різноманітна. Я просто вражена точністю її спостережень, влучністю висловів.

Вірш «Заходить сонце за лаштунки лісу» поетеса закінчує словами про вічність буття.

І є природа. І немає смерті.

Є тільки різні стадії буття.

Для Ліни Костенко «поезія — це свято, як любов, і вона закликає людей любити усе живе і прекрасне:

Любіть травину, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Особливою і неповторною є інтимна лірика поетеси, з якої постає лірична героїня, яка вміє любити, відчуває близьку їй людину, яка безкорислива і ніжна, вміє розуміти, прощати, розлучатись і зустрічати:

Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.

Лірична героїня поетеси чиста, душевна, безкорислива. Це відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: «Чому ти не прийшла... у час... цвітіння». І вона відповідає:

І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку...

Поезії Ліни Костенко незвичайні, прекрасні, художньо довершені. «Це, — як сказав Володимир Базилевський, — більше ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка... Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі...»

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок