Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Оповідання В. Винниченна «Салдатики!» - «малюнок із селянських розрухів»

Оповідання В. Винниченна «Салдатики!» - «малюнок із селянських розрухів»

Назва:
Оповідання В. Винниченна «Салдатики!» - «малюнок із селянських розрухів»
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,12 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Життєвий шлях Володимира Винниченка простягається з Єлисаветграда на Кіровоградщині до Мужена за тисячу кілометрів від Парижа. Але де б він не жив, усі його думки були з рідним народом.

Оповідання «Салдатики!», за визначенням самого автора, «малюнок із селянських розрухів». Твір починається описом сірого, холодного березневого ранку. Темні, густі хмари повзуть над селом. На вигоні зібралися селяни, і їхні худі, похмурі обличчя повернуті у бік шляху. Учора доведені до відчаю голодом селяни розділили між собою добро з панських комор. Уперше за багато місяців «весело запалали печі по хатах», радісно «снідали селяни тієї ночі». А вранці прокотилася новина — до села йдуть солдати, яких прикликав пан, щоб приборкати непокірних селян.

І ось тепер люди тривожно поглядають на шлях, який іде з невеличкого ліска за селом, стиха перемовляються про убивство солдатами трьох селян у Кавунівці; чується жіночий плач і зітхання. Серед розгублених селян вирізняється Явтух, який упевнено заспокоює односельців. І люди вірять йому. Ще донедавна його мало примічали в селі, а тепер цей непоказний, непримітний чоловік першим став перед солдатськими рушницями, щоб захистити село від розстрілу. Він знаходить потрібні слова і розповідає солдатам про голод, який змусив селян відібрати у пана ними ж зароблений хліб, про те, що й самі солдатики — такі ж селяни, про те, що не можна стріляти в безневинних людей. І солдати опустили зброю, відмовилися виконувати накази офіцера. І тоді озвірілий офіцер вихопив шаблю і з усієї сили рубонув Явтуха. Селяни заніміли від жаху. Та ось із юрби вискочив Микола і з свистом опустив на голову офіцерові ломаку. «Коли селяни й солдати збіглися до Явтуха та офіцера, обидва були вже мертві». Ці дві смерті примирили солдат і селян. Вони розійшлися: солдати понесли вбитого начальника до казарми, а селяни з другим вбитим начальником — Явтухом — повернулися до села.

Цим закінчується оповідання В. Винниченка «Салдатики!», і письменник надає змогу читачеві самому додумувати, як могли б розвиватися події далі.

Початок XX століття був буремний. Загострилося соціальне розшарування на селі, збідніле селянство було розорене і за копійки працювало на панських ланах. Нестерпне існування було причиною масових виступів селян. Часто ці бунти жорстоко придушувалися військами, але іноді ставалося так, що солдати опускали гвинтівки, відмовлялися стріляти в нещасних, голодних людей. Саме такий випадок схвилював душу письменника. Володимир Винниченко у невеличкому оповіданні — «малюнку із селянських розрухів» — показав трагедію людського життя. Але за найжорстокіших умов існування люди можуть і повинні залишатися людьми, не перетворюватися на звірів.

Оповідання «Салдатики!» закінчується трагічно, але те, що солдати і селяни не стали ворогами, розійшлися мирно, вселяє надію і оптимізм.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Оповідання В. Винниченна «Салдатики!» - «малюнок із селянських розрухів»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок