Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Миле, любе, найдорожче... (за творами М. Вінграновського)

Твір Миле, любе, найдорожче... (за творами М. Вінграновського)

Назва:
Твір Миле, любе, найдорожче... (за творами М. Вінграновського)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,44 KB
Завантажень:
267
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Миле, любе, найдорожче... (за творами М. Вінграновського)
У віршах українського поета Миколи Вінграновського неначе цілий світ зібрано. Натхнення постові дає рідна українська земля — її ліси, поля, гори, річки, небо... Прочитаєш його поетичні рядки — і засвітишся незбагненним щастям. Ось воно, моє, рідне!
У віршах «Сама собою річка ця тече...», «Перша колискова», «Ходімо в сад...» змальовано картини рідної природи. Я дуже люблю дерева, а тут їх — сила-силенна! Яблуні, сливи і груші у вірші «Ходімо в сад...», але яка ж жива яблуня, в неї на колінах спить вітер, а груша із жовтими кулачками, у яких вона затисла сонячні жовточки! А клен над маленькою річечкою, а сонна яворина! Усі дерева у Вінграновського — олюднені, живі, чарівні.
У вірші «Сама собою річка ця тече» поет Вінграновський ніби зіставляє себе — малого із великим світом природи і знаходить щось йому близьке. «Маленька річечка, вузенька, як долоня...» Ця річечка — також дитина, «Дніпра тихенька синя доня», як і та дитина, від імені якої ці вірші написані.
Усе це живе, одухотворене, живе тут. поруч, із ним, зі мною. Річечка тече «в городі в нас під кленом», вона, як і дитина, радісно сприймає пахощі рідної домівки: «...і наша хата пахне їй борщем...» Вінграновський вчить любити все це — і сад, і річечку, і мед, і тата з мамою.
А найбільше мені подобається його «Перша колискова» — вона так схожа і не схожа на мамину колискову. «Спи, моя дитино золота, спи, моя тривого кароока...» І хоч у мене очі сірі, я розумію, чому Вінграновський назвав дитину «тривога кароока». Коли я хворію і в мене висока температура, моя матуся загортає мене у ковдру і колисає, як маленького. І я чую, як стукає мамине серце — вона дуже хвилюється за мене. І слова Вінграновського також від серця, немов від маминого доброго і теплого серця:
Спи, моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина...
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна...
Я гак само все це люблю, як Вінграновський. Його вірші — немов мамині доторки, цілунки перед сном — зігрівають мене своїм лагідним і ніжним теплом, нагадують, що завтра знову буде день золотий, і мама, і тато...

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Миле, любе, найдорожче... (за творами М. Вінграновського)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок