Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка

Твір Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка

Назва:
Твір Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,83 KB
Завантажень:
411
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка
Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній.
Кожен з цих співців має свій стиль. Андрій Малишко назвав себе сурмачем, «що кличе військо в битву і першим, йде в запеклу битву сам».
Тематичний діапазон цього поета дуже широкий: мирна праця і війна, природа і кохання, людські долі і материнство, рідна мова — та через усі твори проходить палка любов поета до рідної землі, до своїх співвітчизників.
Дуже детально змальовує Малишко характери і почуття людей, як у поемах, так і в маленьких (часто сюжетних) віршах. Іноді він розповідає нам про цілий життєвий шлях героя, іноді — про окремі епізоди з його життя. Ціле життя ми проживаємо разом з колгоспною ланковою («Це було на світанку») і колгоспним бригадиром Хомою Метеликом («Урожай») — чесними трудівниками, закоханими у рідну землю. Труд-нощів, горя і радості Докії Петрівні вистачило б, здається, навіть на кілька життів: вона і працювала, і виростила чотирьох дітей, і кулемет-ницею була, і худобу рятувала від німців, і знов поверталась до мирної праці в колгоспі. Коли вона помирає:
Поклонилась земля, поклонилися люди
На життя, на братерство без кривди й огуди.
Так змальовує Малишко чесне життя, віддане служінню людям. Він закликає брати приклад з таких трудівників.
Серед трударів особливу пошану поет віддає вчителям — вірші «Учитель» (з найдальших країв летять до старого вчителя листи ко-лишніх учнів) та «Вчителько моя, зоре світова», що став піснею.
Не забуває Малишко про трудівників, людей мирних професій на-віть тоді, коли пише про війну. Чи багато поетів, що присвячували вір-ші героїчній боротьбі з фашистськими загарбниками, помічали, ска-жімо, кашоварів, або теслярів, що «робили мости на Дніпрі, на Дінці і на Збручі»? Але ж і про їхній внесок у перемогу не варто забувати. Але й яскраві легендарні образи незламних і мужніх героїв також знаходи-мо ми у віршах А. Малишка. Навіть вороги дивуються, коли під час громадянської війни до них в полон потрапляє... безногий кулеметник! Підійшли й обмерли: чоловік без ніг
І стоїть та шляхта, розгублена й бліда.
В очі їй сміється Опанас Біда.
(«Опанас Біда»)
Запам'ятовується читачам і хлопчик-партизан, що узяв собі ім'я Прометея. Та знову серед вибухів і пострілів з'являється світлий мир-ний образ колоска, що проріс після пожежі у грудочці землі, яку носив з собою боєць, зігріваючи теплом серця і зрошуючи власною кров'ю («Балада про колосок»).
І переплітаються легенда і дійсність, сучасність війни і далеке ге-роїчне минуле:
По містах в руїні,
В селах, здалека,
Ходить по Вкраїні Тінь Кармелюка,
А за ним в поході — Хлопці Ковпака
(«Балада»)
Героями творів Малишка виступають не лише сучасники — він не-одноразово звертається до образів, що здобули славу нашій країні в минулі часи, як під час боротьби, так і мирного життя: таких як князь Ігор і Богдан Хмельницький, або до образів письменників — Шевченка, Франка, Лесі Українки. Змальовуючи їх, поет передає також і любов до рідної землі, гордістю якої вони стали.
Про образ матері-Вітчизни, що збігається з образом матері і материнства взагалі, у творах Малишка варто сказати окремо. Це і «Пісня про рушник», і «Мати» (Посивіла невмируща мати), про жін-ку, що стала матір'ю цілого загону бійців, а не лише своїх рідних ді-тей. Через образ матері поет розповідає про безсмертя, вічність. Земля, Батьківщина, у нього теж мати, що:
... з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов'я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносиця моя!
(«Батьківщина»)
Для неї — неньки-України — поет знаходить дивні метафори: вона «немов крилата птиця», «польова мрійниця» або навіть «крапля у сонці з весла».
Словом і зброєю захищав поет рідний край, його «трави -похилі», «зорі в ясній долині» («Ми підем, де трави похилі»), щастя його людей, красу його природи та мови.
Щоб людському щастю дбанок свій надати,
Щоб раділа з мене Україна-мати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок