Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Тематичні обрії лірики Олександра Олеся

Твір Тематичні обрії лірики Олександра Олеся

Назва:
Твір Тематичні обрії лірики Олександра Олеся
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,12 KB
Завантажень:
264
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Тематичні обрії лірики Олександра Олеся
Двадцять сім років — з 1930 по 1957 рік — вірші Олександра Олеся в нашій країні не друкувалися. Головною причиною цього було те, що в 1919 році поет покинув Батьківщину. Його лякало все, що відбувалося на той час в Україні, він не розумів складних та швидких процесів перебудови суспільства. Саме тому поет виїхав за кордон, де він жив у безмежній тузі за рідною землею до кінця свого життя. На чужині він продовжував писати і друкувати твори, намагався підтримувати зв'язки з Батьківщиною. Похований Олександр Іванович Кандиба на Ольшанському кладовищі в Празі.
Олександр Олесь був тонким, проникливим ліриком, співцем при-роди й кохання. Деякі критики нерідко намагалися звинувачувати по-ета в захопленні «чистою красою», але й досі бринять його рядки:
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Після виходу першої книжки поета — «З журбою радість обнялась», Іван Франко писав: «...можна повітати майстра віршової форми і лег-ких, граціозних пісень. Майже кожен віршик так і проситься під ноту, має в собі мелодію». Олександр Олесь був глибоким ліриком, який своїми віршами пробуджував все найкраще в людині.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся,
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Але серед його ліричних творів зустрічаються і вірші про револю-ційні події 1905 року, які поет вітав:
Народ століття зносив гніт,
Терпів ярмо й сваволю...
І грізно враз розбив граніт,
І — гей, на бій за волю!
Революція зазнала поразки, настали часи реакції. Змінюється і те-матика віршів Олеся — тепер це твори, сповнені болю, крізь який все ж таки пробивається надія («Стало знов темніше...», «В години розпачу», «Ми не кинемо зброї своєї» та ін.). Надія і смуток переплелися в твор-чості поета. Найяскравіше це відображено у відомих віршах «Айстри» та «Лебідь». Айстри чекали ранку, мріяли про весну і світло, але нав-круги була осінь.
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма...
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли,... І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
В еміграції Олесь писав вірші, в яких переважають настрої самот-ності, відчаю і туги за Батьківщиною:
В вигнанні дні течуть, як сльози,
Думки в вигнанні сплять, як мертві...
Поет продовжує писати про красу природи і про кохання, але тепер це лише світлі спогади про вітчизну. Слава і визнання не приносили душевного спокою, бо Олесь був відірваний від рідної землі.
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі;
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
До кінця своїх днів поет молився за Україну, в надії хоч «у сні уг-ледіти б свій край...»
Олександр Олесь — один з найталановитіших поетів українського народу. Його віршам притаманна дивовижна легкість та краса. Про-читавши його першу збірку, Леся Українка сказала, «що їй вже писати ліричні вірші не варто». На щастя, зараз прекрасна творчість поета повертається до нас, його збірки виходять усе повнішими обсягами і більшими тиражами.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Тематичні обрії лірики Олександра Олеся

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок